Рецензии на книги — Сергій Батурин

Особисто я чось чекав, що це буде книга про перерозподіл влади, про з’ясування стосунків між найбільш впливовими політиками країни, можливо, про якісь геополітичні наслідки перевороту. Але насправді сюжет — стрункий і збалансований — крутиться довкола втечі і гонитви за головним героєм, проте гонитви динамічної, захоплюючої.

Цікавий момент: попри те, що читач розуміє всю передісторію головного героя і, ймовірно, плекає до нього ненависть і зневагу, автор зображає її людиною цілком… ну, не побоюся цього слова, доброю. Реально: ловиш себе на думці, що хочеться, аби він досяг своєї мети. Це дуже дивно відчувати протягом усієї книги. Ну, але врешті заради нових і дивних вражень ми й читаємо книжки!

Сам автор говорить, що його цікавлять диктатори в ті періоди їх життя, коли вони втрачають…

Книгу прочитала лише через рецензію і вважаю за необхідне опублікувати її тут: На жаль, трохи затерлося, «збаналізувалося» слово талановитий. Вже не має воно того експресивного захоплення, з яким варто говорити про Сергія Батурина. Талановитий письменник і майстерно написаний твір. Роман, який я читала, вже зовсім не новий (2002 рік), та мені чомусь здається, що ще не всі з ним ознайомились, а дарма. «Охоронець» став для мене романом, що вщент ламає стереотипи. Після прочитання цього твору я остаточно впевнилась у тому, що історичний роман зовсім не є нудним жанром.

Сам автор тактовно застрахував себе від можливих закидів «прискіпливих знавців історії» ще у символічній передмові, але робити це було зовсім необов’язково, адже розповідь зацікавить читачів перш за все не історичними…

Впервые прочитал эту книгу, написанную Сергеем Солоухом, автором из Кемерово, в 2005 году. Очень интересно было встретить эту книгу на украинском языке под авторством другого человека... Надеюсь, справедливость будет восстановлена ))

Библейские сюжеты - не самая благодарная тема для книги. Их уже столько раз описывали, что кроме усталого "ну вот, опять..." никаких других эмоций они просто не вызывают. Похоже, именно поэтому автор решил взять в качестве главного героя печально известного Варавву и попытаться ответить, почему отпустили опасного разбойника, а мирного философа распяли. Надо признать - автор справился, лично я нигде не встречала описанный им вариант развития событий. Также стоит отметить достойную, хотя и схематическую, прорисовку бытового фона того времени во всем его разнообразии - тут и высшие чины Синедриона, и военные, и простой люд, причем автору удалось не скатиться в нудные описания "узоров на горшках", то есть, до прописывания ненужных деталей, единственное предназначение которых - увеличить…