Василий Симоненко — о поэте

Предложить изменения

Васи́ль Андре́евич Симоне́нко (укр. Васи́ль Андрі́йович Симоне́нко; 1935—1963) — украинский поэт и журналист, один из наиболее ярких представителей поколения «шестидесятников».
Родился 8 января 1935 года в с. Биевцах (Лубенский район, Полтавская область, Украина). При жизни Симоненко мир увидел лишь один сборник его поэзии «Тишина и гром» (1962), второй сборник стихов, «Земное притяжение» (1964), вышел уже после смерти поэта. Его произведения издавались и переиздавались до 1968 года, после этого, больше чем на десятилетие творчество Симоненко исчезло с карты украинской литературы. Возвращение поэта в литературный процесс состоялось в 1981 году, когда был выпущен сборник его поэзии «Лебеди…

За життя вийшла лише одна збірка поезій В. Симоненка – «Тиша і грім» (1962). Посмертно були опубліковані такі збірки: «Земне тяжіння» (1964), «Поезії» (1966), «Лебеді материнства» (1981), казки «Цар Плаксій та Лоскотон» (1963), «Подорож у країну Навпаки» (1964), збірка новел «Вино з троянд» (1965).

Навколо причин смерті В. Симоненка ходило чимало чуток. Пізніше В. Онойко згадував, що після звістки про затримання Симоненка за ним дозволили приїхати тільки після того, як у справу втрутився секретар Смілянського міськкому партії. Коли Василь «сів на переднє сидіння поруч з шофером, повернувся до нас і закотив рукава сорочки:
— Ось, подивіться...
Ми жахнулись: всі руки були в синцях.
— А на тілі, здається, ніяких слідів. Хоча били. Чим били, не знаю. Якісь товсті палиці, шкіряні і з піском, чи що. Обробили професійно. І цілили не по м'якому місцю, а по спині, попереку. [...] Коли везли туди (до камери), погрожували: ну, почекай, ти ще будеш проситися, на колінах…

Государственная премия Украины имени Тараса Шевченко (1995 — посмертно) — за сборники стихов и прозы «Лебеди материнства», «В твоём имени живу»,
Василеві Симоненкові посмертно присуджено Державну премію України імені Т. Шевченка, у 1995 р.

Читати твори