Новинки Ларисы Алексеевны Ившиной

Історія України розпочинається не 25 років тому і навіть не з 1654 року, в чому намагалась переконати нас колоніальна історіографія. Книга «Корона, або Спадщина Королівства Руського» має на меті переосмислити витоки і саму природу української державності. Це наша спроба поставити надважливе питання – з якого етапу Україна починає своє «літочислення»? Можливо, від київського князя Святослава, який у 971 році уклав мирний договір з візантійським імператором Іоанном Цимісхієм? Або ж від Ярослава Мудрого, тисячоліття утвердження якого на престолі будемо відзначати у 2019 році? В України є своя давня спадщина. Питання тільки в тому, наскільки ми готові вступити у «права власності»

Книга «Корона, або Спадщина Королівства Руського» – це звернення до минулого з позиції сучасності. Це – матеріал для творення проекту майбутнього. Це – нагода для кожного громадянина усвідомити, що його участь в житті держави не обмежується лише виборами. Наша книга в найширшому історичному контексті розкриває проблему відповідальності еліти та народу.

Ваші стереотипи будуть зруйновані! Ви відчуєте свіжість і новизну нашої спільної історії.

Висококласний колектив наших авторів провів колосальну роботу, щоб пролити трохи світла на її таємниці й ми будемо раді поділитися з читачами розкопаними скарбами.

Без сумніву, книга стане відкриттям навіть для заглиблених в історичні контексти. Не варто боятися закидів, що історію «переписують». Важливо те, що її треба «передумувати». Історія – не «теорема», яку досить один раз довести. Вона «живе» у формі постійних перетлумачень та інтерпретацій.

Візантія й Давня Русь – Україна. Козацька Україна та Османська імперія… Теми й досі не цілком досліджені. Проте вдумливе їх вивчення в контексті нашої української історії дає ключі до розуміння багатьох справді актуальних сьогодні речей. Там, у Візантії – корені нашого християнства, культури Київської Русі. Там, у Османській імперії – витоки нашого козацького руху, наших драм, трагедій, перемог і здобутків. Це – не лише минуле. Про все це – у нашій книзі «Повернення в Царгород».

Фотоальбом "Люди Майдану. Хроніка" - про кожного з нас. Це добірка знакових фотографій з майдану: від найпершого вечора - до трагічних подій на Інститутській. І навіть більше. Фотореспонденти та журналісти "Дня" були у вирі подій, серед тих, хто творив Історію на головній площі країни та поза нею. Цей альбом - узагальнене відчуття Майдану безпосередніми його учасниками, - яким його побачив, зафіксував та осмислив на своїх шпальтах "День". "Майдан вивів на авансцену української і світової історії нові українські обличчя, характери, - зазначила головний редактор "Дня" Лариса Івшина у передмові до фотоальбому. - Запам'ятаймо цей час у образах".

«Сила м’якого знака…» — це книжка про незнищенність. Про глибину й могутність нашого історичного коріння. Це спроба «Дня» та наших авторів не тільки дослідити Київську Русь як історичне явище, а й зрозуміти icторію її Історії. Ця книжка — про те, як минуле нашого народу намагалися привласнити i як воно не піддалося. Як державотворчий, культурний i духовний спадок княжої доби перекроювали спершу Російська імперія, а згодом — Радянський Союз. I як ці спроби повторюються сьогодні, вже на нових рівнях. Не дарма відомий британський вчений, громадський діяч i журналіст Ланселот Лоутон у 1930-х рр. назвав анексію Київської Pyci «одним iз…

Это истории жизни ярких личностей — как всемирно признанных, так и малоизвестных, — чьи имена прославили Украину и неразрывно связаны с ней. История духовных свершений украинцев — зодчих нетленных соборов, живописцев, композиторов, воинов, поэтов... История тысячелетней борьбы людей за свободу и достойную жизнь. Все это вошло в сборник статей об актуальных проблемах древней, средневековой, новой и новейшей истории Украины, опубликованных газетой «День» в 1997—2002 гг. под рубрикой «Украина Incognita» и на странице «История и Я». Книгу объединяет не только хронологический порядок расположения материалов, но и простая мысль: мы все — наследники сотен поколений людей, живших на украинской земле до нас. История не должна быть Terra Incognita: это наша ответственность перед потомками, перед будущим.