Алексей Волков — о писателе

Предложить изменения

Коли вже аж почала читати - зрозуміла, що книгу перечитую. Але це не зіпсувало вражень, навпаки, персонажі сприймались, як давні знайомі. Герої цього непередбачуваного детективу - лікарі старенької лікарні в невеличкому районному містечку. Лікарня знаходиться в старовинній будівлі монастиря. Так, їі переробили під потреби, але будівля і справді старовинна, має свою сумну історію, секрети, лененди, і навіть справжні скелети в підземеллі. І одна з легенд - скарби тамплієрів, сховані десь в підвалах в потаємних кімнатах. Про це свідчить багато фактів, переповідки свідків війни, документи, які раптом зникли з реєстрів. Та й шукачів знаходиться немало, і в самій лікарні, і поза її межами. Та, чесно, мені ця повість була цікава не детективною і містичною історією. Як виробнича, мені вона…

Мені сподобалось. Ні, не так. Мені дуже сподобалось. Новий для мене автор, але це тільки підтвердило, скільки у нас прекрасних, талановитих, ще не відкритих мною авторів.

Сам роман чимось схожий на медицинський серіал, якими останнім часом заповнене наше телебачення. Але для мене він набагато цікавіший, адже мова йде про будні українських лікарів, що називається- «горячие вести с полей». І хоч ці будні не такі вже й веселі, але ж без гумору в нашому житті ніяк. А тому тут присутній якісний, хоча подекуди й цинічний гумор, а також красива гілка кохання, добрі приятельські відносини і, звичайно ж, медицина. І навіть є детективна лінія, яка спочатку ніби ще й містична, але містики тут нема.

Звичайна, реальна картина нашої буденності. Лукарні без ліків, лікарі без достойної зарплати,…