8 7 1
Марко Черемшина

Марко Черемшина — об авторе

Родился: 13 июня 1874 г., Кобаки
Умер: 25 апреля 1927 г., Снятин

Биография

Марко Черемшина (Іван Юрійович Семанюк) народився 13 червня 1874р. в селі Кобаках, тепер Косівського району. 3 1889р. Іван Семанюк навчався у Коломийській гімназії. У цей час він зблизився з Василем Стефаником, Лесем Мартовичем, Семеном Горуком, які стали його найближчими друзями на все життя. Під впливом своїх старших друзів Іван Семанюк робить перші літературні спроби: пише вірші, драму "Несамовиті". У квітні 1896р. в чернівецькій газеті "Буковина" було надруковане оповідання "Керманич", підписане псевдонімом Марко Черемшина, що з того часу стало літературним ім'ям Івана Семанюка.
Після закінчення гімназії у 1896р. М.Черемшина вступив до Віденського університету на правничий факультет.…

Библиография

Перше оповідання «Керманич» надрукував 1896 у газеті «Буковина».
Упродовж 1900—1901 років у львівському «Літературно-науковому віснику» і чернівецькій «Буковині» була надрукована низка оповідань, які склали першу книгу присьменника — «Карби. Новели з гуцульського життя»: «Святий Николай у гарті», «Хіба даруймо воду», «Раз мати родила», «Зведениця», «Більмо» та інші (разом 15), — присвячені зображенню життя темного й зубожілого гуцульського селянства за Австрії. Саме ця книжка відразу поставила Марка Черемшину на одне з чільних місць серед українських новелістів початку ХХ століття.
Після «Карбів» у творчості Черемшини залягла довготривала перерва, по якій з 1919 почали з'являтися його…

Экранизации

За його оповіданням «Сльоза» створено мультиплікаційну стрічку «Різдвяна казка» (1993, «Укранімафільм»). Про нього знято фільм «Марко Черемшина» (1975).

Интересные факты

17 липня 1949р. у власному будинку письменника був відкритий літературно-меморіальний музей Марка Черемшини. З часу його відкриття і до березня 1974 року директором музею була дружина письменника Н.В.Семанюк. Завдяки громадськості міста й організаторським здібностям Н.Семанюк було створено першу експозицію музею, яку ілюстрували відомі українські художники: І.їжакевич, Ф.Коновалюк, В.Касіян, О.Кульчицька, Ф.Манайло, В.Сидорук та ін.

13 червня 1974р., за ухвалою ЮНЕСКО, у світі широко відзначали 100-річчя з дня народження Марка Черемшини. У ювілейні дні в скверику поблизу музею було відкрито пам'ятник Марку Черемшині (скульптор В. Борисенко, архітектор М.Козак). Останнім часом експозиція…

Рецензии

bezkonechno

Эксперт

посягаю на книжные просторы :)

7 марта 2011 г. 18:44

179

3

Спойлеры В скрутному становищі перебуває родина гуцула-коновкаря після загибелі конячини, що була єдиним заробітком. Страшно повертатися додому, де чекають голодні діти, прогодувати яких він тепер не зможе. Схилившись над шкапиною коновкар плаче, голосить, як за втраченою дорогою людиною, аж люди дивуються його поведінці. Адже Чічка була вже стара, відпрацьована, худа, навіть м'яса за шкірою не було - самі кістки. Логічно, що проживши нелегке життя, вона помирає. Проте ця логічна смерть ніяк неочікувана для гуцула, адже тепер наступає безвихідь. Він не знає як повернутися додому. Ледве оттягли чоловіка від того трупа. Ситуація настільки складна, що нещасний голова сім'ї просить вбити його тут же ж з конем, аніж він вернеться додому й буде дивитися в очі сім'ї і голодним дітям... Навіть…

Развернуть
bezkonechno

Эксперт

посягаю на книжные просторы :)

7 марта 2011 г. 16:28

123

3

Спойлеры Новела має автобіографічне джерело. В ній крім розповіді про недолю батьків, їхню тяжку працю, йдеться про часи перебування майбутнього письменника в діда й баби, яким від завдячує радісним дитинством. Добру пам'ять про діда, чоловіка бувалого, бездоганно чесного і людяного, Черемшина зберіг на все життя. Дитяча спостережливість зафіксувала портрет діда, його звички, рухи, але найбільше - його казкові розповіді, співанки й гру на флоярі. У дідовому домі пройшов хлопчик азбуку любові до рідного краю, людей і природи. Там, у дідовій хаті, він чув, як "стариня падькалася та нарікала на тяжкі роки, а дід згадував давні ліпші та кривдувався на теперішні, як і каждого вечора перед бабою кривдується. Руки собі заломлював і казав, що уся Гуцулія на старців переходить". Події…

Развернуть

Кураторы

Смотрите также