А листя, як слова, на землю впало, на зелен-трави, на мої сліди. З тобою ми ще стільки не сказали — ходи сюди, поглянь, поглянь сюди. Тут — зорі, золоті і п’ятипалі, сухі долоньки змучених дерев. З тобою ми ще стільки не сказали, а докір в горлі, наче дим, дере… В потоках слів земля шукає броду, тримається крайобрію…
Развернуть