Улас Самчук — о писателе

Предложить изменения

Ми нікому не зробили зла. Ми винні хіба тим, що працювали. Що надто багато працювали.

У моєму електроннму варіанті у цій книзі всього 186 сторінок. Це на один вечір. А от читала я ії більше тижня. Зате вражень - на все життя. Це історія життя і смерті простої української жінки Марії. 27258 - стільки днів було ій відведено провести на землі. Радіти, сміятись життю, вийти заміж, родити дітей, няньчити онуків, зрештою померти в колі сім´ї серед плачущої і окутанї сумом родини. Та не судилося. То був такий час, що померти такою смертю не судилося тисячам. Марія прожила довге життя. Та чи було воно щасливим? Можливо, перших років три-чотири. До смерті батьків. Потім почалося виживання. Працювала наймичкою, з ранку до ночі гнула спину на чужих людей. Добре хоч хазяїн попався добрий, не зобидив…

Ох как и спорила бы я с учителем литературы, коли этот твор был бы включён в нашу программу. Аж до хрипоты в горле спорила бы. А всё потому что, окончив чтение, я почувствовала себя откровенно обманутой. Я ожидала получить короткую, но искрометную, в самое сердце, повесть о Голодоморе. Каково было матерям, когда страшно было детей одних на улице оставлять: ещё кто из соседей поймает, сварит и съест. Когда те же дети ели траву, обгрызали все ветки в саду, не давая тем несчастным пустить молодые листья да цветы. Когда вырывали из земли семечки абрикос, били их камнями и ели сердцевину. Вот это всё я ожидала прочесть. Узнать каково было моей юной бабушке в те её первые годы жизни на этой земле... А что же я получила? ПЯТНАДЦАТЬ СТРАНИЦ О ГОЛОДОМОРЕ. ПЯТНАДЦАТЬ! Ещё упоминается о том, что…