Марина Гримич – лучшие книги

Дія роману Марини Гримич «Клавка» відбувається у Спілці письменників України і в київському письменницькому будинку РОЛІТ у 1947 році, коли відбувся сумнозвісний Пленум, відомий в історії розгромом української літератури, зокрема паплюженням Юрія Яновського та Максима Рильського. Але мало хто знає, що розправою над цими двома класиками не обмежилось: українських літераторів — колег по перу, сусідів по дому — нацьковували одне на одного, користуючись їхніми амбіціями. Учасники подій по-різному вийшли з нелегкої етичної ситуації — хто з високо піднятою головою і посмішкою на устах, а хто в ганьбі і досмертних докорах сумління. Клавка,…

Роман Марини Гримич «Юра» є сіквелом, тобто незалежним продовженням роману «Клавка» (2019), який став національним бестселером і найкращою книгою Форуму видавців 2019 року у жанрі прози. Марина Гримич — авторка більш як 20 різножанрових романів, член Національної спілки письменників України та Українського ПЕН. Київ, 1968 рік, кінець «відлиги». Юра — студент-фізик, успішний комсомольський ватажок, перспективний науковець-початківець — потрапляє в лещата непростих обставин і в пекло власних сумнівів: йому потрібно зробити моральний вибір, а він відчуває, що не готовий до цього. Адже його життя є своєрідним буфером поміж двома світами, — з одного боку, світом «золотої молоді», дітей секретарів ЦК КПУ, ЦК ЛКСМУ, КДБ, а з іншого, — світом його мами Клавки, яка є однією з тих безіменних і негероїчних представників української інтелігенції, що тримають на своїх плечах могутній тил для шістдесятництва.

Опинившись після тривалої відсутності у напівзруйнованому домі свого дитинства, головна героїня роману — успішна бізнес-леді — бродить його порожніми кімнатами і химерними чорними ходами, лабіринтами своєї пам’яті, підземеллями історії старовинного міста, зустрічаючи на своєму шляху привид Ґершефта, вічного мандрівника часу Юру-юродивого, представників давніх аристократичних польських родів, вірменських торгівельних династій і єврейських підприємницьких фамілій, знаменитих картярів, гендлярів, коханців, фарцовщиків і контрабандистів.

Чи можуть дівчата вагітніти від привида? Всі мешканці маленького острівного канадського містечка не бачать у цьому нічого дивного. Проте новоприбула українка, не позбавлена цікавості й винахідливості, береться розслідувати цю загадку. Містичний детектив. Критики назвали цей містичний детектив Марини Гримич українським "Twin Peacks". Чи це так? Переконайтеся самі.

Трагіфарс «Варфоломієва Ніч» це – анатомія наших виборів з усіма їхніми пастками та брудними технологіями. До маленького провінційного містечка приїжджає молодий честолюбний авантюрист. Заручившись підтримкою старого дивака-ветерана Варфоломійовича, він починає передвиборну кампанію, вступаючи в боротьбу з набагато сильнішими конкурентами...

Словом «ажнабія» називають в арабських країнах іноземок. Дія роману Марини Гримич відбувається в сучасному Лівані, відомому своїм міжконфесійним розмаїттям, і перегукується з середньовічними арабськими оповідками з «Тисячі й однієї ночі». В центрі сюжету опиняються дві ажнабії-українки — Павлина, заміжня за сунітом Ахмадом, та Віра (лагідно — Вірунчик), дружина шиїта Жаввада. Павлина береться допомогти Жавваду порозумітися з дружиною, однак та несподівано зникає, і в пошуках Вірунчика Ахмад, Жаввад, Павлина, а також таємничий дуруз Зіяд, що несподівано приєднався до компанії, об’їжджають червоною машиною увесь Ліван.

Книга пронизана делікатним гумором, який допомагає уявити специфіку міжетнічних шлюбів на Близькому Сході і розкрити секрети міжконфесійного та міжкультурного порозуміння.

Герой дещо єретичного роману Марини Гримич – майже бездоганний молодий чоловік з високим IQ, здоровим ставленням до життя і легкою рукою, - опиняється на «тому світі», перебування на якому ламає всі існуючі в «цьому світі» стереотипи і міфи. Щоправда, часом виникає сумнів, чи той простір, куди потрапляє головний герой, не є насправді віртуальним?

Службовий роман в середовищі соціологів-польовиків, що переростає в кохання.

Чи може почати життя спочатку сорокарічна заміжня жінка, мати 3-х дітей?

"Ти чуєш, Марго?.." - це чуттєва і водночас дотепна історія кохання, що почалася як службовий роман в маленькому, але теплому колективі етносоціологів-польовиків, а закінчилася Великою Романтичною Пригодою в позачассі і позапросторі.

Четверо подруг у всіх невдачах свого особистого життя звинувачують «Сірожу» Драгомарецького, колишнього однокласника, а нині – високого посадовця. Вони створюють таємне товариство Магдалини, першою заповіддю якого є іґнорація чоловіків. Але одного весняного дня Магдалинки, а також їхній друг Ростик, прийнятий до товариства, отримують анонімний подарунок – путівки та авіаквитки до Париж. Тож інтрига почалася...

Паризький франт і невизнаний молодий поет приїжджає в повітове містечко на Слобожанщину, отримавши посаду вчителя в ліцеї, заснованому заможним цукрозаводчиком. Замість очікуваної нудьги в провінційній дірці, Оґюст Ґівонт зустрічається з багатокультурною спільнотою учителів, винахідливими і дотепними учнями, з дивовижними звичаями чаювання і, звичайно, з коханням.

Книга має стильний дизайн, над якими працювали Богдан Венгер та Ірина Айвазова. В ілюстраціях використані сімейні фотографії авторки з фотоальбому ХІХ ст.

Марина Гримич у своєму новому романі, як завжди, змінила письменницьке амплуа, написавши зовсім не подібне до того, що писала раніше, й геть не схоже на усе, що г в сучасній українській літературі. Роман з потужним містичним струменем, в якому химерно переплелися різні мотиви: шістдесятники та їхні діти, життя після життя, самогубство як форма протесту, українська богема у реальному та ірраціональному вимірах...

Уже до появи друком роман якимось дивним чином створив навколо себе містичну ауру, «перетасувавши карти» авторові, редакторові та видавцям. Він то загравав з ними, то відверто знущався. И диктував свої вимоги, однією з яких було залучення до художнього оформлення робіт геніального Георгія Якутовича, котрий колись, у шістдесяті, робив разом з Параджаиовим, Іллгнком та Миколайчуком «Тіні забутих предків».

В новому романі Марини Гримич Ви зустрінетесь із рідкісним зразком рафінованого новоукраїнця початку третього тисячоліття, який має усі суспільні ознаки так званого „обранця долі”. Та основна інтрига оповіді спирається на конфлікт між його снобістськими уподобаннями, що стосуються навіть аристократичного походження коханої жінки, з необхідністю морального вибору. Уявлення про „чисту політику” й жорсткість реального терористично-анархічного середовища, в якому головний герой опиняється завдяки... історії кохання, приводять його до необхідності робити кроки, на які звичайний „егоїст” навряд чи здатний.

Бразилія. Кінець ХІХ ст. До української колонії "Нова Австрія" випадково потрапляє авантюрист Никитка, який, назвавшись Балтазаром, видає себе за святого отця. Разом із загадковим засновником колонії Габріелем він створює в південнобразильських лісах майже ідеальне суспільство. Захопливий, подеколи іронічний, подеколи зворушливий, а іноді й жорстокий світ створила у своєму романі Марина Гримич, відштовхуючись від народної легенди про те, що улюбленець простого люду кронпринц Рудольф, єдиний син імператора Франца Йозефа І, насправді не покінчив життя самогубством, а заснував світле царство «Нова Австрія», в якому нема ні панів, ні лихварів, а є безмежні простори родючої землі.

«Лара» — триквел до роману Марини Гримич «Клавка». Образ 26-річної головної героїні вже встиг полюбитися читачам. Завдяки їй вони занурюються в повсякдення Києва 1940-х років, зокрема тогочасної української письменницької спільноти, і водночас зацікавлено стежать за інтригою її приватного життя. А Лара — це вже Клавчина внучка. Образ цієї обдарованої, але дуже своєрідної дівчинки розкривається, знову ж таки, через спостереження, переживання, роздуми Клавки, якій доводиться вести сімейний корабель крізь часи Чорнобильської катастрофи. Лара — донька Юри і кримської татарки, і їй у романі випаде зробити свій перший серйозний вибір. Муситиме вона й зорієнтуватися в пікантній ситуації «дежавю» навколо любовної інтриги, яка склалася ще в «Клавці» і продовжилася в «Юрі».

Третій том наукового етнологічного видання «Народна культура українців: життєвий цикл людини» присвячено статево-віковій групі жіноцтва. В ньому містяться етнологічні, фольклористичні, соціоантропологічні праці, які стосуються колективного жіночого культурного досвіду (трудова/господарська сфера, обрядовість, матеріальна культура, фольклор, звичаєве право). У книзі публікуються дослідження відомих сучасних етнологів і молодих науковців. Етнографічна класика представлена знаменитою працею Катерини Грушевської «З примітивного господарства», а також етнографічними записами Петра Іванова. Призначається для науковців гуманітарних і суспільних дисциплін, студентів гуманітарних факультетів, широкого кола читачів, любителів українських старожитностей.

Подорожні записки Марини Гримич Бразилією, що включають інтригуючі та екзотичні оповіді про історію та життя українців в цій південноамериканській країні.

У своїй новій книзі Марина Гримич ділиться своїм калейдоскопічним досвідом мандрівника і дослідника історії та культури українців Бразилії. У притаманній їй манері захоплюючої і разом з тим дуже пізнавальної для читача оповіді, наповненій м’яким дотепним гумором і самоіронією, авторка представляє дивовижну країну Бранзолію, де ось уже 120 років живуть і працюють українці.

Марина Гримич у своєму новому романі «Вугледар – 2099» зазирає в наше майбутнє. Принаймні так їй здається. А як воно насправді – не знає ніхто. Адже з кумедного прогностичного сюжету виринають добре впізнавані реалії, характери і звички.
Дія роману розгортається не в Києві і навіть не у Львові, а у двох непримітних, на погляд сучасного обивателя, локусах. Перший – Вугледар. Сьогодні це маленьке, чисте і миле шахтарське містечко в Донецькій області, а в майбутньому – університетський і технологічний центр світового значення і надсучасна міська агломерація. Друге місце дії – Піски Удайські: нині це скромне сільце в Полтавській області, але в майбутньому йому доведеться рятувати, щоправда, в дуже оригінальний спосіб, репутацію України.

П'ятий том історико-етнологічного видання завершує фундаментальний історико-етнологічний проект Марини Гримич "Народна культура українців. Життєвий цикл людини". Матеріали поділені на дві тематичні групи: перша присвячена культурі старіння, а друга зосереджується на інтерпретації теми смерті в традиційній культурі: віщування смерті, підготовка до смерті, похоронний обряд, різнотипні уявлення про небіжчиків та їхнє життя на "тому світі", фольклоризація та міфологізація (в т.ч. демонологізація) померлих. Призначається для науковців та студентів всіх гуманітарних факультетів вищих навчальних закладів, а також для широкого кола любителів старовини.

Четвертий том наукового етнологічного видання «Народна культура українців: життєвий цикл людини» присвячено статево-віковій групі дорослих чоловіків. Перед нами – широкий спектр діяльності чоловіцтва в традиційній культурі. До тому увійшли матеріали з землеробства, чумацтва, мисливства, рибальства, ремісництва тощо. Великий розділ присвячено субкультурі козацтва. Потрапили сюди також матеріали, що стосуються ХХ ст.: про життя бездомних чоловіків, про стереотипні образи маскулінності в радянській та пострадянській дійсності. Видання призначається для науковців гуманітарних і суспільних дисциплін, студентів гуманітарних факультетів, широкого кола читачів, любителів українських старожитностей.

Другий том наукового видання «Народна культура українців: життєвий цикл людини» присвячений віковій групі молоді. Це – колективне етнологічне дослідження про українську молодіжну субкультуру, якою вона була у традиційний період (доіндустріальне суспільство) і якою вона стала в індустріальному, постіндустріальному і ранньо-інформативному суспільстві.
У книзі зібрано праці відомих сучасних етнологів, а також матеріали класиків української етнографії про статево-вікову групу молоді.
Призначається для науковців гуманітарних і суспільних дисциплін, студентів гуманітарних факультетів, широкого кола читачів, любителів українських старожитностей.