Лучшие книги Тараса Богдановича Прохаська

"Щоденник" Тараса Прохаська - вдумливі й по-дослідницькі скурпульозні рефлексії з приводу найнепомітніших, прихованих для непосвяченого погляду проявів буття.

Тарас Прохасько (род. в 1968 году в Ивано-Франковске) закончил Львовский университет, участвовал в студенческом движении 1989—1991 гг., работал учителем, барменом, сторожем, радиоведущим. Но главное его призвание — литература и журналистика. Его произведения выходили не только на украинском, но и на польском, английском, русском, немецком языках и были отмечены несколькими престижными премиями. В издательстве «Фолио» в 2011 году вышла книга Т. Прохасько «Лексикон таємних знань».

Роман «НепрОстые» (2002) — философская притча в форме дневника, размышления над жизнью, проникнутые тонким юмором, иронией и самоиронией. Это повествование о стрелке Себастьяне и трех его женщинах по имени Анна, разворачивающееся на протяжении 1913—1951 гг. в Карпатах, — удивительная история любви, инцеста, судьбы, бессмертия, вечного возрождения или, быть может, даже вырождения. Тарас Прохасько учит читателя жить созерцая, что проповедовал еще Будда и к чему так сложно привыкнуть в сумасшедшем технократическом государстве...

Таку назву носить збірка творів відомого на Прикарпатті та далеко за його межами письменника Тараса Прохаська, яка нещодавно вийшла в світ у видавництві «Лілея НВ». Книга увібрала в себе прозові твори письменника, написані за останні більш як десять останніх років: з 1999-го по осінь 2010 року.
«Ніхто з нас не пише для себе, кожен автор уявляє собі кінцевим продуктом не твір, не текст, а саме книгу. Тільки книгою можна передати іншим те, що ти хотів сказати твором», — вважає автор. Зі слів Тараса Прохаська, крім прози, яка вже друкувалась, до книги «БотакЄ» увійшли також нові твори, які ще не бачили світ. Вони становлять близько 20 – 30 відсотків збірки, хоча певна новизна є також і у старих творах.

Зміст
FM "Галичина"
НепрОсті
З цього можна зробити кілька оповідань
Як я перестав бути письменником
Тільки на експорт
Порт Франківськ
1 000 місць і слів

Тарас Прохасько, який віддавна обіцяє нам написати роман, знову його не написав. Зате написав – у своєму ні з ким не сплутувальному стилі – серію шкіців чи, може, есеїв. Про що? Про одне й те саме: про майбутнє, яке було давно, і про все, що вже є, але не знати, як довго ще буде. Зокрема – про такі прості речі, як балькони й фіранки, світло й каміння, гойдалки й туалети, проходи містом і знімання фільму в Карпатах, формула щастя і фактор впливу, бабінтон і зельбсферштендліх тощо. А також про те, що спати треба уважно, снідати – по-своєму, а дивитися – зміщуючи візир. Так, але не це тут головне. Бо головний тут – тип оповіді, в якому…

Тарас Прохасько - "украинский Маркес", один из представителей так называемого "Станиславского феномена" в современной украинской литературе. "Станислав" - старинное название Ивано-Франковска, родины писателя, древнего прикарпатского города, в декорациях которого происходит действие большинства его повестей и рассказов. Биолог по образованию, Прохасько тонко чувствует и воссоздает в своей прозе поэтику родного галицийского ландшафта, его странную, немного фантастичную атмосферу, заставляющую читателя вспомнить об эпохе барокко, ощутить на себе магическое обаяние старинного деревенского театра - "райка" и, одновременно, окунуться в меланхолию…

"Прохасько - мисливець за досвідом. Він колекціонер досвідів. Він систематизатор досвідів. Він каже, що не буває "досвіду забагато, досвіду зайвого, досвіду хибного". Це точка зору людини з-за межі, для якої досвід уже не здатен побільшити ані болю, ані спустошення, ані відібрати нічого - він може бути лише об'єктом класифікації. З досвідів укладаються гербарії, порівняльні таблиці, антології, хрестоматії, статистичні вибірки, словники. Досвіди піддаються експериментам, препаруються, на них вивчаються мутації, проводиться їхня селекція, вівісекція".
Юрій Іздрик

Упорядником книги виступив письменник Василь Карп’юк.

“По суті, кожен есей – це реакція письменника на ту чи іншу подію. Для того, щоб читач не губився, в кінці видання подаємо хронологію основних етапів Євромайдану, де можна простежити розвиток, затишшя і піднесення протестів аж до повалення режиму Януковича”, – зазначив він.

За його словами, тексти, які будуть розміщені у книзі, писались від початку Євромайдану в листопаді й публікувалися в періодиці.

“Тарас Прохасько здебільшого рефлексує в контексті вічних цінностей, добра і зла, вчинку і стоїчності. А Іван Ципердюк найбільш буквально сприймає ситуацію і найбільше відверто називає речі своїми іменами, де мінімум літературного гриму і максимум щирості”, – пояснив Карп’юк.

Він додає, що Андрухович у своїх текстах мислить у глобальному контексті, а також описує конкретні ситуації – зокрема стеження за ним, Жадан лишається поетичним, метафоричним і революційним, а Юрій Винничук – нещадно іронічний і саркастичний.

Варта уваги і обкладинка, автором ідеї якої виступила Оксана Галушка. На фото дівчина із зав’язаними очима зашиває український прапор червоною ниткою.

Юрко Іздрик незаперечно значна постать українського літературного і інтелектуального життя останніх десятиліть, розповідає про надзвичайно важливі речі, які є, на перший погляд, звичайними симпатіями і антипатіями приватної людини. Тарас Прохасько

Нова книга Т. Прохаська – це спроба пояснити передовсім самому собі те, що відбувається поза самим собою. Своєрідна параесеїстика, парапубліцистика. Оскільки тем, які по-справжньому цікавлять автора, обмаль, оскільки речі, які здаються важливими, доводиться в різний спосіб повторювати мало не щодня, тому і назва «Одної і тої самої», себто – «одне і те ж».

Велика кротяча родина зібралася в далекі краї – туди, де тепло і росте виноград, з якого на зиму можна заготувати багато поживних родзинок. Удома, в Буковому лісі, залишилися тільки Муркавка, Повз і Мартіна. Але дітям не лячно самим, бо ж у них є друзі – бобреня Загата, білки Жужіка та Ержіка, – з якими кожен день сповнений несподіванок і пригод. Тим паче, що до Букового лісу завітала знаменита співачка Соня Садова, а разом із нею – справжня детективна історія… До речі, коли дочитаєте до кінця, на конверті знайдете сюрприз – спеціальний QR-код, за яким зможете завантажити сторінку і знайти цілий альбом пісень неперевершеної Соні Садової (у виконанні неперевершеної Дани Винницької)!

Третя книжка «кротячої епопеї» Тараса Прохаська і Мар'яни Прохасько «Як зрозуміти козу» потішить і дітей, і дорослих, які не забули, як то – бути дитиною. Адже лише дитина може писати листи Миколаєві, щиро вірячи, що від нього можна просити і отримати геть усе – від мандаринок до летючого корабля. І вже на цьому кораблі з поетичною назвою «Метафора» можна вирушити в мандри до моря – разом з Муркавкою, Повзом та їхніми друзями. Можна замешкати на острові і навчитися розуміти навіть… козу.

Видимою і невидимою анатомією галицької історії ХХ сторіччя є залізниця: колії, поїзди, станції, перевезення і переїзди.

Цивілізаційному та побутовому виявам цього феномену брати Прохаськи, культуролог та літератор, присвятили свої есе.

На світі є ліс. У лісі є нора. У норі живуть кроти. Яке їхнє життя? Чим воно відрізняється від життя інших тварин? Чи є щось таке, що об’єднує усіх? Ви можете так ніколи й не дізнатися цієї таємниці. Але ця книжка пропонує вам спробувати.

«Життя і сніг» - це книжка-картинка за мотивами книжки з картинками «Хто зробить сніг». Новий формат з новим поглядом, новими акцентами і новими відтінками. Головним викликом для авторів стало розповісти стару історію трохи іншими засобами, де картинки набувають стрункішого значення, де випадковість перетворюється на закономірність і структурованість, а слова, яких стає значно менше, укладаються в нову мову – лаконічну і виважену.

...Попри страх, злість, журбу і тривогу, перемагає радість. Бо відбувається щось таке, чого ще ніколи не було. На драбині, вкиненій у діру, можна вилізти на наступний щабель. І яким би він не був - гнилим, кострубатим, слизьким, пересохлим, розпеченим, замерзлим, надтріснутим, задротованим - безцінний досвід лізти драбиною догори набагато важливіший від стану ще одного подоланого щабля. І навіть від того, скільки ще попереду щаблів...