Новинки Тараса Богдановича Прохаська

Тарас Прохасько, який віддавна обіцяє нам написати роман, знову його не написав. Зате написав – у своєму ні з ким не сплутувальному стилі – серію шкіців чи, може, есеїв. Про що? Про одне й те саме: про майбутнє, яке було давно, і про все, що вже є, але не знати, як довго ще буде. Зокрема – про такі прості речі, як балькони й фіранки, світло й каміння, гойдалки й туалети, проходи містом і знімання фільму в Карпатах, формула щастя і фактор впливу,

Тарас Прохасько, який віддавна обіцяє нам написати роман, знову його не написав. Зате написав – у своєму ні з ким не сплутувальному стилі – серію шкіців чи, може, есеїв. Про що? Про одне й те саме: про майбутнє, яке було давно, і про все, що вже є, але не знати, як довго ще буде. Зокрема – про такі прості речі, як балькони й фіранки, світло й каміння, гойдалки й…

Тарас Прохасько (род. в 1968 году в Ивано-Франковске) закончил Львовский университет, участвовал в студенческом движении 1989—1991 гг., работал учителем, барменом, сторожем, радиоведущим. Но главное его призвание — литература и журналистика. Его произведения выходили не только на украинском, но и на польском, английском, русском, немецком языках и были отмечены несколькими престижными премиями. В издательстве «Фолио» в 2011 году вышла книга Т. Прохасько «Лексикон таємних знань».

Роман «НепрОстые» (2002) — философская притча в форме дневника, размышления над жизнью, проникнутые тонким юмором, иронией и самоиронией. Это повествование о стрелке Себастьяне и трех его женщинах по имени Анна, разворачивающееся на протяжении 1913—1951 гг. в Карпатах, — удивительная история любви, инцеста, судьбы, бессмертия, вечного возрождения или, быть может, даже вырождения. Тарас Прохасько учит читателя жить созерцая, что проповедовал еще Будда и к чему так сложно привыкнуть в сумасшедшем технократическом государстве...

Альтернативна міфологія Карпат першої половини ХХ ст., розказана через історію "непрОстих" (так гуцули називали "земляних богів" - людей з паранормальними здібностями) письменником-мольфаром і намальована не менш магічною художницею Юлією Табенською, зачарує вас довіку у Карпатський край. Тому не "шукайте червону руту вечорами", а просто читайте "НепрОстих".

На світі є ліс. У лісі є нора. У норі живуть кроти. Яке їхнє життя? Чим воно відрізняється від життя інших тварин? Чи є щось таке, що об’єднує усіх? Ви можете так ніколи й не дізнатися цієї таємниці. Але ця книжка пропонує вам спробувати.

«Життя і сніг» - це книжка-картинка за мотивами книжки з картинками «Хто зробить сніг». Новий формат з новим поглядом, новими акцентами і новими відтінками. Головним викликом для авторів стало розповісти стару історію трохи іншими засобами, де картинки набувають стрункішого значення, де випадковість перетворюється на закономірність і структурованість, а слова, яких стає значно менше, укладаються в нову мову – лаконічну і виважену.

Болісний парадокс полягає в тому, що реальне українське життя є страшенно архаїчним, натомість ідеали і переконання – цілком відповідні модерним уявлення м і потребам, універсальним для всього цивілізованого світу.

Третя книжка «кротячої епопеї» Тараса Прохаська і Мар'яни Прохасько «Як зрозуміти козу» потішить і дітей, і дорослих, які не забули, як то – бути дитиною. Адже лише дитина може писати листи Миколаєві, щиро вірячи, що від нього можна просити і отримати геть усе – від мандаринок до летючого корабля. І вже на цьому кораблі з поетичною назвою «Метафора» можна вирушити в мандри до моря – разом з Муркавкою, Повзом та їхніми друзями. Можна замешкати на острові і навчитися розуміти навіть… козу.

Книга надрукована івано-франківським видавництвом «Лілея НВ». Під однією обкладинкою – «Всі його фільми» Тараса Прохаська з Івано-Франківська та «Плавні річки» Олега Коцарева з Харкова.

«Це нові твори, які ще ніде не публікувалися. Це література іншого ґатунку. Не красне письменство, вона дещо публіцистична», – Тарас Прохасько.

Ukraina widziana oczami Prochaśki to kraina zamknięta masywem Karpat, której granice i reżimy zmieniają się z zawrotną częstotliwością. To łamigłówka, układanka państw, frontów, języków, niespokojna krzywa okupacji, wyzwolenia i zniewolenia. To także fenomen botaniczny, bo na łące „zielonej Ukrainy” gnieździ się kilkadziesiąt zupełnie odmiennych gatunków ludzkich. I noc na połoninie, kiedy wydaje się, że przegrzany zapach traw bierze się prosto z gwiazd, i kult śmiecenia zakrawający na pasję demiurga.

To prywatne lekcje z ukrainoznawstwa w wydaniu znakomitego pisarza, dziennikarza i botanika.