Элиот Шрефер — об авторе

Предложить изменения

Как любитель периодически залипать в фанфики, думала, что проведу лёгкий вечерок с привычным тропом enemies to lovers в космическом сеттинге. В итоге неожиданно для себя сидела с этой книгой всю ночь до 7 утра. Если думаете, что беретесь за лёгкую околофичковую по сюжету книгу, то очень ошибаетесь, вы подписываетесь на весьма неплохой психологический триллер. Роман по экзистенциальности и некоторыми сюжетными кусками напомнил мне "Революцию в стоп-кадрах" Питера Уоттса, только здесь почеловечнее персонажи, разумеется (я люблю Уоттса, но люди у него на людей мало похожи). В целом, рекомендую, если вы не против саспенса, немного хоррора и любовной ЛГБТ-линии.

Передостання частина серії книг "Звіродухи" поки що найкраща з усіх. І якщо шоста книга така шикарна. то я в передчутті того, яким неймовірним і крутим буде фінал цієї цікавезної епопеї. Цього разу Конор, Абеке, Мейлін, Роллан та їх звіродухи вирушають на пошуки найнебезпечнішого з амелетів, який належить леву Карабо. Це великий звір живе в оазисі серед пустель і ненавидить всіх людей, тому на пошуки амулету герої вирішують відправити своїх звіродухів, а саме Бриггана і Ессикс, адже Абеке і Мейлін в полоні у Пожирача. Не хочу заспойлерити цю частину, але я читала її буквально з відкритим ротом, а в фіналі не змогла стриматись і не крикнути "Оце да, оце так поворот! Нічого собі" Бо якщо зрада Мейлін, хоч і неосознанна була мною прогнозована, то те, що відбувалося в "Злети та падіння" я…