Артём Поспелов — об авторе

Ця історія з тих, які можуть сподобатися не всім. Побудована на образах, символах, емоціях та відчуттях. Сюжет тут не головний. ⠀ Оповідь ведеться від імені хлопчика Зоїка (ім'я має лише він, до речі), якому майже чотири тисячі днів. Він втратив Діда, а перед цим свого Собаку. Зоїк багато чого забуває, але Малюк допомагає йому згадати все. Бо "пам'ять - це єдине, що має значення". ⠀ Я була повністю захоплена стилем оповіді автора. Все показано через призму дитини. Навіть не просто Мама, а донька Діда, не просто Ба, а жінка Діда, не Дядько, а мамин брат і так далі. Так само через дитяче сприйняття показані й основні емоції: страх, хвилювання, допитливість, зрада, біль та самотність. ""Дружба" - дивне слово", "Не зважай, відчувай вібрації", "Любов не обов'язково означає жити довго і…