Рецензии на книги — Владимир Сосюра

Цей автобіографічний роман цікавий дуже небагатьма речами, але все ж. "Третя рота" - назва рідного села українського письменника Володимира Сосюри, який у творі переживає наново усі етапи свого дитинства-юності-молодості. Роман повен страхітливих описів дуже злиденного життя родини на Донеччині, самонадіянних описів незчисленних кохань, прославлення власної "незаурядной" зовнішності, на яку дівчата, за словами письменника, реагували тільки з сентиментальним стогонами непритомності та бажання. Роман був би майже еротичним, якби життя - а здебільшого історія - не затягнули Сосюру до виру революції. Але й тут молодий поет знаходив собі розваги, цілуючи одночасно п'ятьох санітарок, серед яких одна завжди "віддавалась" через свій жаль до нього. Частина революції і війни - найнудніша і…

Ніколи в житті не виникало в мене такого прекрасного і патріотичного відчуття, як після прочитання цього вірша. До Сосюри я був ознайомлений з багатьма ліричними доробками Шевченка, Українки, Олеся і інших, проте саме Сосюра запав мені в душу. Автор за допомогою легкої вимови, схвильованністю слів і прекрасною щирістю зміг відкрити глибокий зміст кожної строфи. Шануйте свою Батьківщину попри великі складнощі, бо Батьківщина - вона одна.

Очень хорошие стихи писал Сосюра. Напомнил мне Есенина. Его стихи и про гражданскую войну, и про Великую отечественную, и про любовь, про Коммуну и комсомол, и про дружбу, и про то что не надо грустить. Рекомендую к прочтению.

Перша частина книги, в якій Володимир Сосюра описує своє дитинство – глибоко вразила мене. По-дитячому наївний погляд на речі, на постійні переїзди його сім’ї та нелегке життя людей на Донбасі того часу – відкриває дуже яскраву картину дитинства поета. Перша закоханість, перші юнацькі сподівання і надії, показані невимушено і щиро. Але інша частина біографії розчарувала і я читав майже через силу. Дуже складне викладання подій часів громадянської війни та незрозуміле ставлення поета до тієї чи іншої сторони. А коли через кожний абзац почалися загравання автора перед комуністичною партією, дуже відбили в мене бажання читати далі. Я не дитина того часу і мені важко зрозуміти страждання Сосюри, через виключення з партії…Хоча від цього його вірші не стають гіршими.