Стивен Спендер — о поэте

Предложить изменения

Конечно, спендер прежде всего поэт. И это сильно чувствуется, когда читаешь книгу. Потому что описания природы и погоды, по моему мнению, удались намного лучше, чем те же диалоги между живыми человеками. Тем не менее тут, безусловно, присутствует тот самый английский юмор, от которого лично я тащусь.

Ну что... Двадцатые годы прошлого века. Германия, превратившаяся в страну секс-туризма. Как написал в предисловии спендер, в то время американцы ездили во францию бухать - "спасибо" их сухому закону; а англичане ездили в германию за необузданным и разнузданным сексом - "спасибо" их диким пуританским законам.

Единственное Подходящее Место для Секса - это Германия. Англия - страна Никчемная.

И как бы с одной стороны довольно-таки грустно читать такое про германию. Все это пережили и переживают…

Органічна близькість до щоденника робить роман суховатим і сюжетно дрібнуватим, але при цьому є в ньому свій шарм. Спендеру вдалося передати сам дух молодості з її ірраціональними вчинками (перший з яких визначив тему роману – молодий англієць їде в гості у Гамбург до людини, з якою буквально щойно познайомився), рваними розмовами, хаотичними подіями і зустрічами, загальною випадковістю всього, що відбувається, в якій по суті немає логіки. Вона там, звісно, є, але це дивна логіка молодості. Ірраціональність подій тільки посилює той дух, який, здається, взагалі характерний для багатьох творів про 20-30-ті роки – можна згадати «Возвращение в Брайдсхед» Во чи «Фієсту» Хемінгуєя: життя як безкінечне переміщення з бару в бар, від компанії до компанії.

Додамо до цього зрозумілий контраст, що…