Рецензии на книги — Наталья Гурницкая

Неймовірно красива книга. Вона дійсної співає до свого читача. З кожної сторінки лунає мелодія слів, яка дуже тонко та вірно передає настрої своїх героїв.

Основні події відбуваються у Львові середини 19 століття. З опису дуже чітко стає зрозуміло, як жили тоді жінки і наскільки важливо було не скомпрометувати себе навіть зайвим поглядом.

Це історія дівчини, яка наважилася піти за своїм щастям. Їй довелося заплатити за нього не малу ціну. Але, як мені здається, краще прожити щасливим хоча б незначну частину свого життя, ніж просто існувати.

Ще зовсім юна Анна закохується у значно старшого за неї Адама, який, до того ж, уже був одружений. Перший раз навіть на родичці Анни. Незважаючи на те, що між ними велика різниця, і не лише вікова, але й в соціальному становищі, віросповіданні, вони…

В мене пішла така собі "кардамонова лінія" в літературі. І навіть назви схожі: "Кава з кардамоном" і "Мелодія кави у тональності кардамону".

Це взагалі-то перша книжка Наталії Гурницької, яку я прочитала. Якісна література. Чекатиму новинок

Авторський стиль вражає. Атмосфера Львова ХІХ століття заворожує. Сама історія - історія кохання - неймовірна й зворушлива. Ця книжка з тих, які однозначно варто читати.

Вот что странно. На эту книгу всего одна рецензия. Хорошая, вдумчивая рецензия, с личным мнением читателя Black_angel8. И именно потому, что рецензия вдумчивая и хорошая, становится стыдно, что лично мне книга понравилась. Правда, почему-то стыдно... Я почти не читала книги авторов, написавших свои истории для этого сборника и не знаю, как они пишут романы, поэтому их рассказы показались мне чувственными, искренними и настоящими. И Львов я знаю именно таким, каким он описан. Тоже промашка - я всего лишь иногда заезжающий в город турист, я очарована им, его мистической красотой и романтичным флером. Мне нравится в нем все - и кофе, и даже дождь... И любовь... Мне не повезло, я не знаю другой. Только такую. На грани, до слез и до ... "вийти на балкон і стрибнути". Стыдно... Но книга меня…

Перед Вами типовий жіночий сентиментальний та романтичний роман. Не варто обманюватись і чекати чогось більшого. Тут нема історичного тла, надзвичайного психологізму чи сюжетних ліній, окрім любовної. Може любителі жанру і розгледять цікаві нюанси, та мене ця історія не зачепила. Чогось було забагато, чогось замало, не вийшло золотої середини. Автор навмисне від початку ставить героїв у обставини, настільки здавалося б непереборні, що вони виглядають штучними. Та найголовніше дуже багато було обіцяно, що виявилось мильною бульбашкою. От мав бути Львів у всій своїй красі, а гг здебільшого грає у хованки, а не знайомиться з ним. Та і звичайного життя позаминулого століття, його ритму, тут забракло, при тому що спроби відтворити те, поміж переживань, явно були. А голос Епохи заглушила…

Дивовижна книга. Неймовірно красива мова й надзвичайно зворушлива історія кохання. Він і вона страшенно різні. Різний соціальний статус. Величезна різниця у віці. Він - одружений, заможний, батько 2 дітей. Вона - бідна дівчинка, яка з милості живе у родичів. Але є пристрасть, кохання, відданість. А звідси - банально - брехня і зрада. Й усе це у місті, що справді пахне кавою. І все це у ХІХ столітті, коли вимоги пристойності були не до порівняння суворішими. Осуд, зневага, несприйняття, дорослішання й еволюція почуттів - усе це оживає перед читачем. Автор так проникливо й тонко змальовує переживання героїв, що зі сторінок для мене лунала музика. Фортепіано й скрипка. Браво, пані Гурницька!

Для тех, кто читает на русском

Дальше...

Удивительная книга. Поразительно красивый язык и…

Чудова романтична книга! Пікантна та смачна, як кава з кардамоном! Історія стара як світ. Кохання між двома настільки різними людьми, що навіть і не придумаєш. Але, що то закохання, що не здатне подолати труднощі та протиріччя?!

Різне матеріальне становище, велика різниця у віці (тридцять років), невдалий шлюб в минулому і нещасливий - в теперішньому, осуд та зневага – це все випало на долю закоханих. Вона, осиротіла молода панянка, закохалася в одруженого панича Адама. Це її перше кохання. Він, нещасний у шлюбі п’ятдесятирічний чоловік, закохався по-юначому у Анну. Що це між ними – пристрасть чи справжнє кохання?

У своєму дебютному романі Наталя Гурницька створила світ, в якому хочеться жити. Львів з його брукованими вулицями, кавою, атмосферою кохання. Все це так надихає. Роман тендітною…

Ревнощі до кохання - це як заборона чи ймовірність втрати, - що на кшалт кардамону до кави. Гострійший смак, п'янкішийаромат, і коли звикаєш, важко зректися. На початку роман здається схожим на безкінечну кількість любовних романів, при чому написаним не сьогодні, а десь на початку минулого сторіччя, або й ще раніше. Але за начебто простими діалогами, переказом подій (іноді дратувало повторення по декілька разів одного й того ж) криється звичайне життя. Так-так просте життя, без будь-яких прикрас, нагнітання атмосфери. Просто одне кохання, хай і нестандартне, все ж таки різниця у 30 років, і перебування Адама у шлюбі на час їх зустрічі. Але це звичайне життя, десь прочитала, що авторка пише продовження цього роману. Навіть не знаю, з одного боку дуже хочеться дізнатись хто з'явиться у…

Я понимаю, что когда попросила в ТТТ книгу "украинского автора не о политике/войне/голоде", то отсекла процентов 70 всей украинской литературы, поэтому прилетевшему мне любовному роману ни капельки не удивилась — в конце-концов, если он атмосферный, качественный и легко читается, почему бы и нет?

Начну с хорошего: книга написана приятным современным литературным языком. Который, правда, совершенно не соответствует заявленной ситуации и эпохе. Обложка симпатичная (задний план, во всяком случае). Аннотация завлекает... Все, хорошее закончилось, настало время предъявлять претензии, коих у меня много и почти все — к любовной линии (а так как в романе кроме нее ничего нет, то и ко всему роману, получается тоже):

— во-первых, я не романтичная феечка (и никогда таковой не была), так что "любовь…

Приятная книга. Ее приятно держать в руках, приятно читать, приятен весь ее сюжет. Замечательная книга.

Сразу мне понравилось то, что действие романа происходит во Львове, очень уж я люблю этот город. еще она написана именно тем мелодичным украинским языком, который я безумно люблю! И также зацепила любовь главных героев - Анны и Адама, просто чистый мезальянс, о таком я еще не читала. Очень интересно было читать об отношениях людей, которые совершенно разные! У них громадная разница в возрасте, разное социальное положение, вероисповедание, но не смотря на все это они любят друг друга! Вот уж действительно, противоположности притягиваются! И по-большому счету, именно за эту их любовь, которая вопреки всему, я и поставила книге четыре звезды. Я бы поставила ей и пять звезд! Но это я…

Шкода, що подібних речей, а головне таких почуттів у реальності практично неможливо зустріти. Спочатку я думала, що це звичайна ще одна книга про вже зовсім затерту тему, але вона виявилась чимось більшим. Захоплює від першої сторінки до останньої і зовсім не відпускає. Дякую цій книзі за поштовх, за те що допомогла повернутись до життя.

У цієї книги «Мелодія кави у тональності кардамону» - надзвичайно приваблива назва. Пройти повздовж неї у книжковому магазині мені не дозволила власна інтуїція. Я прикипіла до неї поглядом, а коли взяла її до рук, то і одірвати її теж не в спромозі була. Таке рідко коли відбувається зі мною, однак, якщо вже щось запало до душі, то гріх просто взяти і відмовитись від такого покликання… Такими були мої перші враження та почуття. А згодом, перші переживання ще більше посилились від неймовірно затишних, помірних і в той же час загадкових подіях, які розгортались на сторінках щирого оповідання авторки, про заборонене кохання знатного шляхтича та простої дівчини, увінчаного внаслідок стати трагічним.

Історія Адама та Ганни – це цілий калейдоскоп різноманітних почуттів та випробувань, які…

Ніколи не дивіться лише на оцінку книги. Скажу одразу, що історія мені сподобалася, хоч я і оцінила її доволі низьким балом. І зараз поясню чому.

Не потрібно мати занадто великих очікувань, щоб потім не розчаровуватися. Я знаю це правило, але чомусь не можу навчитися дотримуватись його. А ще не потрібно читати анотації та коментарі на обкладинці, бо лише одна фраза ввела мене в оману:

Пронизлива історія забороненого кохання між донькою священика й одруженим польським шляхтичем нагадує "Тих, що співають у терні".

Так, щодо того, що це пронизлива історія кохання мені не збрехали. Але в мене з'явилися певні очікування. Я думала, що, наприклад, церква заважатиме цьому зв'язку або закохані не матимуть можливості бути разом. Але ні релігіозних, ані будь-яких інших більш-менш складних перешкод на…

[...] направду кожен наш учинок впливає на майбутнє, і не лише наше особисте. Ми ніколи не дізнаємося, що могло б трапитися, якби раптом за останні в гаманці гроші не придбали таку-то книгу, а потім, навіть не почитавши, подарували її комусь зі знайомих. А раптом та книга ненароком вплинула на чиєсь нелегке рішення? А раптом хтось на війні вижив лише за рахунок того, що зачитався трохи довше і його, сидячого біля стіни, не помітив снайпер? Ніколи цього не знатимемо. Але, бачте, ми ж могли просто не купити книгу бо в гаманці останнє.

Легка, легка книга. Не в тому плані, що дуже легко читається, а в тому, що вона ніби повітряна. А ще вона щемка і відверта та залишає по собі шлейф меланхолії. Ця книга пахне львівською кавою і освіжаючим дощем, мокрим асфальтом і казкою. Вона просто…

Мелодійний жіночий роман, він як філіжанка кави солодкий з присмаком кардамону, залишає приємні відчуття та надію на нову зустріч з головною героїнею Анною (я прочитала на сторінці Наталії Гурницької у facebook що продовження роману виходить на при кінці 2016 року) Ця книжка про кохання, вона дуже жіноча, сентиментальна. Інколи мене Анна дуже дратувала, але я робила знижку в її поведінці на вік, взагалі то її було лише 16 років. З часом вона подорослішала, стала мудріше, а життєві негаразди теж зробили свое діло, вони загартували її душу і навчили приймати правильні рішення. Звісно Адам теж в середині книжки мені здався хитрим лисом, мати двох дружин йому подобалась, але життєва ситуація все розставила по своїх місцях. В їхньому житті було щастя, родинне, таке про яке мрії майже кожна…

Спочатку роман нагадував каву з цукром – ніби й відчуваєш гіркий присмак ароматного напою, проте цукор все одно робить її до біса солодкою та приторною. Здавалось, що таке кохання взагалі неможливе. Навіть не через різницю у віці (бо, як то кажуть, “любви все возрасты покорны”), а через те, яким це кохання було для ще ще зовсім юної Анни. Вона ніби жила у своїму світі, де завжди Адам її обіймає, цілує в западину між шиєю та плечем, а в неї від тих почуттів паморочиться голова. Проте з кожною сторінкою межі між реальністю та книгою ставали все більш невидимими, порівняння – все більш безглуздими, а історія – все більш захоплюючою. Події, що відбувались, залишали по собі щем на серці і надію на краще, яка час від часу з крахом розбивалась, ніби чашка з кавою, обпікаючи окропом. Роман…

Рідко пишу негативні відгуки про книги, але.. Насправді мала набагато більше очікувань від книги. Сама назва, та й палітурка (Клуб Сімейного Дозвілля явно росте, нарешті почали видавати книги з нормальною обкладинкою) заворожують і просто манять купити, але... Звичайно, очікувалось історій про кохання. Але якихось... Більш позитивних. чи що? А то після прочитання деяких історій хочеться вийти на балкон і стрибнути. До того ж, в багатьох розповідях та драма-драма-драма доволі таки подібна. Вони після нещасливого кохання впадають у депресію, худнуть, ледь не помирають і все таке. Та ну, особисто в моєму житті таких дівчат взагалі немає. Ну так, постраждати можуть, поплакати, випити вина і.... далі жити. Бо ж не життя у них відібрали, а чоловіка. Та й то, невідомо ще кому більше повезло ;)…

Не скажу, що книга не сподобалась - проглинула її за пару днів. Але - не торкнуло, не зачіпило - мабуть, тому, що книга виявилась не такою, як я очікувала. Наступного разу не буду очікувати від твору нічого. Отже... 1. Будьте готові до того, що "Мелодія кави" - класичний любовний роман. Я, мабуть, таке переросла, хоча років у 18 мало б сподобатись. Окрім кохання двох людей, в романі майже зовсім немає інших сюжетних ліній; вся книга - тільки про те, як розвивались відносини закоханих. Особисто мені подобається, коли про любов йдеться значно менше і менш відверто. Важко бути інтровертом. 2. Власне,я повелась на обіцянку атмосфери Львова позаминулого століття. Чесно - її було мало. Ховають заможну людину - то, мабуть, на Личакові, серед тих дивовижних мармурових сплаканих янголів?…

Львів, кава, любов - це коли сутінки опускаються на місто, коли завмирає денна метушня, коли в повітрі витає гіркуватий запах чорної кави, коли дощові краплі танцюють по старій бруківці, а жіноча душа розкривається назустріч любові. Читаєш і мимоволі з головою поринаєш в атмосферу загадкового Львова, мандруєш його старовинними вуличками, а стародавнє місто у відповідь розкривається і дарує свої неймовірні історії тим, хто прагне, щоб і його буденне життя стало щедрішим на добро, красу, романтику та любов. Це є 10-ть коротких історій... Написали Наталія Гурницька, Галина Вдовиченко, Дара Корній, Вікторія Гранецька, Леся Олендій, Ольга Деркачова, Ірина Хомин, Ніка Нікалео, Тетяна Єлінова, Любов Дотик.

Вроде и написана книга хорошо, и язык был невероятно приятным и певучим, а все равно впечатление осталось не очень хорошее. Главная героиня меня просто раздражала, она была какой-то безвольной и неприятной... Впрочем и остальные персонажи этой истории положительными качествами не отличались. Но читалось легко, быстро и без напряжения, сюжет не интриговал, но и не топтался на месте. Действительно интересно было узнать, чем все это кончится. Никого особенно не жалко, все случилось так, как должно было.

Легким доторком ти відкриваєш нову історію. Історію забороненого і палкого кохання. Цей доторк нагадує мереживо. Боязко вдихаєш млісний аромат неперевершеної львівської кави. Згадуєш маленькі бруковані вулички, чарівні мелодії, які лунають містом. Від цієї картини тамуєш подих, серце стискається, а кров бігає з неймовірною швидкістю. Починаєш читати і не можеш відірватись.

Атмосфера ХІХ століття просто заворожує. Зовсім інший стиль життя, цінності, правила та й взагалі все нам нове. Можу сказати, що книга написана легко і читається на одному подиху. Кохання Адама і Анни, можливо, й незвичайне, протиправне, але воно шалене. Це кохання від якого голова йде обертом, від якого стає недобре, але від якого відмовитись не можна та й, правду кажучи, не хочеться.

Скільки перешкод доведеться…