Лучшие книги Галины Горицкой

Закінчується виснажливе, знекровлено-дистрофічне літо 1946 року. Одноногий моряк, командир бронекатеру Пінської військової флотилії, нарешті повертається додому з війни. Він не знає, що його чекає: чи жива його кохана, єврейська дівчина Аля, чи пережила вона трагедію Бабиного Яру, чи живий батько, котрого перед самою війною звинуватили в зраді Батьківщини? Невже добре в повоєнному Києві лише тим, хто стежить за людьми і бореться з ворогами народу, як от колишній чекіст, майор держбезпеки, що займається оперативною роботою по духовенству всіх конфесій у відділку «О» в сумнозвісному будинку на Володимирській, 33?..

Опальний майор-держбезпеківець Геннадій Петрович закінчує своє двохрічне відрядження. Він мріє про повернення до Києва і впевнений в тому, що всі свої проступки вже відробив, ловлячи парашутистів-диверсантів в Закарпатській області. Як же він помиляється.... Адже на нього тільки чекає справжнє покарання....

А зараз, в переддень Всесвітнього жіночого дня 1953-го, за святкування якого в траурні дні по Сталіну позбавляли чинів і звань, майор ще нічого не підозрює і насолоджується видом на старовинну львівською кам’яницю – колишній будинок взаємних обезпечень «Дністер». Йому ввижається, що на ній написано: «Товариство осиротілих атеїстів» – адже ми завжди бачимо те, що хочемо бачити…

Як виявилось, шляхи Господні несповідимі навіть для громадян УРСР, яких вчили, що Бога нема. Середньостатистичний громадянин Країни Рад може легко потрапити не лише на Колиму чи до Магадана, а й у Ватикан і Берлін. І навіть звичайна громадянка УРСР — підписати договір з НДРівським видавництвом на написання свого першого в житті роману, а її коханець — алкоголік і тунеядець — виявитись активним членом Антибільшовицького блоку народів і разом з батьком, ексмайором МДБ, ловити фашистів-утікачів у Ватикані.
Та не все так просто...
Засновано на реальних подіях.

Потрапити за кордон середньостатистичному громадянину СРСР наприкінці 1960-х було так само складно, як астронавту здійснити посадку на Місяць. Втім, якщо вірити офіційній історіографії, Нілу Армстронгу це вдалося. Так само, як і колишньому майору МДБ — Геннадію Петровичу Габзовському і його сину-дезертиру Роману вдалося емігрувати до Америки в той самий час, коли Армстронг ступив у Море Спокою.
Один Габзовський перетнув океан з власної волі, інший — ні... Що їх чекає на чужому березі Атлантичного океану? Чи кохати чорну американку так само, як радянську жінку..?

Галина Горицька — українська письменниця, історик за фахом, викладачка, кандидатка політичних наук. Народилася в Києві.

Коли навчалася в аспірантурі, почала писати свій перший роман «Дороги, що ведуть у Каїр». Він разом із трьома іншими романами — «Небо для тих, хто має крила», «Остр(і)в», «Карпатський антидепресант» — увійшов у першу книжку авторки «Остр(і)в», яку видало видавництво «Фоліо», далі в серії «Ретророман» вийшли друком два романи Галини Горицької «Церква Святого Джеймса Бонда та інші вороги» й «Товариство осиротілих атеїстів».

Навесні 1953 року Геннадія Петровича, колишнього майора держбезпеки, відрядять у «відпустку» за політичною статтею 58 Кримінального кодексу УРСР. Раптом дорогою до місця призначення, куди його везли в «столипінському» вагоні, він почне співати улюблену пісню бандерівців «Ще не вмерла України ні слава, ні воля…» Цієї пісні його навчили на Закарпатті, де він працював під глибоким прикриттям.

Чи справді він став українським патріотом, чи через загрозу, що на нього чатує на етапі, він затягуватиме щосили гімн Карпатської України?..

А Чи міг уявити Джордж Орвелл, який першим використав термін «холодна війна», що назва статті, в котрій він описував протистояння США та Радянського Союзу — «Ви й атомна бомба» — стане реальністю для молодого Романа Геннадійовича та його побратимів? Бо везтимуть вони на підводному човні курсом на Кубу саме її — атомну бомбу. І не одну, а кілька…

Чи припускав конструктор ОКБ-586, одноногий герой Другої світової війни Леонід Іванович, що за двадцять з гаком років зустріне на концерті в Новосибірську старого батька, засудженого на 25 років таборів, котрого вважав давно загиблим?

Чи міг подумати Василь Стус, що його зможе вивести з рівноваги якесь дешеве (не в сенсі кошторису) муві «Тіні забутих предків» і він виступить у вересневому київському кінотеатрі з промовою, яка вирішить його подальшу долю?..

А втім, все таємне колись стає явним… А життя завжди карколомніше за вигадку.

Галина Горицька — українська письменниця, історик за фахом, викладачка, кандидатка політичних наук. Народилася в Києві.

Коли навчалася в аспірантурі, почала писати свій перший роман «Дороги, що ведуть у Каїр». Він разом із трьома іншими романами — «Небо для тих, хто має крила», «Остр(і)в», «Карпатський антидепресант» — увійшов у першу книжку авторки «Остр(і)в», яку видало видавництво «Фоліо», далі в серії «Ретророман» вийшли друком два романи Галини Горицької «Церква Святого Джеймса Бонда та інші вороги» й «Товариство осиротілих атеїстів».

Початок 1960-х у столиці Української РСР. У Києві завдяки науково-технічному прогресу з’являється кілька станцій метро. Радянський Союз 1959 року робить перші світлини зворотного боку Місяця. А втім, Місяць знято на «трофейну» кіноплівку, отриману з американських розвідувальних аеростатів.

Бені Гудман, Едіт Піаф, як і вся «прогнила» буржуазна музика, хоча й засуджуються, але платівки з їх піснями можна купити «з-під прилавку» або у фарцовщиків. П’ятирічки скасували, але з’явилися семирічки, і стаханівський рух процвітає.

У Радянському Союзі виходить купа газет, які пишуть однакові фейки на замовлення й бояться казати правду. Зокрема, будь-які згадки про Куренівську трагедію видаляють із періодики та художніх творів ще двадцять років по тому.

То чи насправді відчуваються зміни в Україні після смерті Сталіна? Хрущовська відлига справжня, чи це тільки натяк на покращення?

Галина Горицька — українська письменниця, історик за фахом, викладачка, кандидатка політичних наук. Народилася в Києві.

Коли навчалася в аспірантурі, почала писати свій перший роман «Дороги, що ведуть у Каїр». Він разом із трьома іншими романами — «Небо для тих, хто має крила», «Остр(і)в», «Карпатський антидепресант» — увійшов у першу книжку авторки «Остр(і)в», яку видало видавництво «Фоліо». У серії «Ретророман» вийшли друком два романи Галини Горицької «Церква Святого Джеймса Бонда та інші вороги» й «Товариство осиротілих атеїстів». а в серії «Жіноча проза» — романи «Марічка. Київ. Зрада» та «Надія. Гонконґ. Катарсис».

Макс була з Лілею вже досить довго — цілу вічність. Це дуже не просто пояснити. Вона навіть собі зізналася не відразу, що любить її — жінку. І сама вона також жіночої статі, однак свято вірить, що не існує якогось певного кохання між чоловіком і жінкою. Є просто кохання загалом: як між чоловіком і жінкою, так і між жінкою й жінкою, і між чоловіком і чоловіком. Однак, чи все так однозначно?..

Ліля переконана, що в житті головне зрозуміти — хто ти є. І задля цього їй знадобиться значно більше, ніж пройти пів Європи в пошуках свого замку — пізнання справжнього призначення і прийняття себе...

Герой «Остарбайтера» Антін змушений на чужині заробляти гроші для добробуту своїх рідних. Він заручник обставин, втративший життєві орієнтири. Єдине, що осяює його безпросвітні будні, — кохання до незнайомки. Але невідомо, куди заведе цей шлях. На противагу Антіну Максим, справжній остарбайтер у фашистській Германії, вже не сподівається ні на що. Доля грається ним, як кішка мишеням. Невже є надія на звільнення від рабської праці? На кохання? На щастя?

Цей роман про те, що світ дедалі більше вимагає від нас ефективності в усьому. Навіть у почуттях... Але хіба промисловими термінами можна мислити про кохання..?

Галина Горицька — українська письменниця, історик за фахом, викладачка, кандидатка політичних наук. Народилася в Києві.

Коли навчалася в аспірантурі, почала писати свій перший роман «Дороги, що ведуть у Каїр». Він разом із трьома іншими романами — «Небо для тих, хто має крила», «Остр(і)в», «Карпатський антидепресант» — увійшов у першу книжку авторки «Остр(і)в», яку видало видавництво «Фоліо». У серії «Ретророман» вийшли друком два романи Галини Горицької «Церква Святого Джеймса Бонда та інші вороги» й «Товариство осиротілих атеїстів», а в серії «Жіноча проза» — романи «Ліля. Париж. Кохання» та «Надія. Гонконґ. Катарсис».

…Вона — красива й розумна. До цього треба додати, що більшість жінок віддали б усе що завгодно, аби поміняти своє життя на життя Марічки Богданівни — дружини впливового бізнесмена, до того ж наближеного до політичного бомонду України. Її чоловік — молодий, добрий, красивий — обожнює свою дружину. Однак цю ідилію руйнує випадкова зустріч… Проте, чи є щось випадковим у цьому світі?

Цей роман не про божевільне кохання, не про психопатію та навіть не про дружбу. Він — про жіночу дружбу, котру шукає кожна дівчина, а знаходять — одиниці.