Новинки Андрея Юрьевича Куркова

From the Ukrainian Stieg Larsson, a perplexing mystery from a world-renowned literary master that introduces a rookie detective, Samson Kolechko, in Kiev tackling his first case, set against real life details of the tumultuous early twentieth century. Kyiv, 1919. World War I has ended in Western Europe, but to the East, six factions vie for control of Ukraine. Amidst the instability, young Samson Kolechko places his engineering career on hold. But in the city of Kyiv ­where competing patrols, black-market enterprise, and mayhem prevail­ everything remains up for grabs and new opportunity lurks just around the corner . . . When two Red Army soldiers commandeer his home, Samson plays the reluctant host. As Samson juggles his personal life ­a budding romance with the ingenious Nadezhda, a statistician helping run the city’s census­ with the soldiers’ imposition, he winds up overhearing their secret plans. Deciding to report them, Samson instead finds himself unwittingly recruited as an investigator for the city’s new police force. His first case is a perplexing mystery involving two murders, a long bone made of pure silver, and a decidedly unusual suit tailored from fine English cloth. With the odds stacked against him, Samson turns to Nadezhda, who proves to be more than a match. Inflected with Kurkov’s signature humor and magical realism, The Silver Bone takes inspiration from the real life archives of crime enforcement agencies in Kyiv, crafting a propulsive narrative that bursts to life with rich historical detail. Translated from the Russian by Boris Dralyuk

Andrej Kurkow findet Worte in einer Zeit, die uns sprachlos werden lässt: Aufzeichnungen aus der Ukraine im Krieg.

Ein Land im Kampf um seine Freiheit
Seit 2014 herrscht Krieg in der Ostukraine. Die Menschen dort taumelten Jahre zwischen Angst und Hoffnung, zwischen Trauer und Glaube an eine Zukunft in Freiheit. Mit dem Beginn des Angriffskrieges der Russländischen Truppen im Februar 2022 verwandelten sich die schlimmsten Befürchtungen in Realität: Das Land, und damit seine Bewohner*innen und seine Unabhängigkeit stehen unter Beschuss. – Was macht der Krieg mit den Menschen, über die er kommt? Wie verabschieden sie sich von Familie und Nachbar*innen, von Freund*innen und Geliebten, wenn es vielleicht für immer ist? Welches Vokabular eignen sie sich in Zeiten des Krieges an? Wie geht es Menschen, die Nächte in U-Bahn-Stationen verbringen, weil sie in ihren eigenen Wohnungen und Häusern nicht mehr sicher sind?

Die Anatomie des Krieges: Andrej Kurkow berichtet aus der Ukraine
Andrej Kurkow lebte bis vor dem Angriffskrieg auf die Ukraine in Kyjiw. Er gehört zu den im deutschsprachigen Raum beliebtesten Schriftsteller*innen aus der Ukraine und ist ein begnadeter Erzähler dessen, was uns und die Zeiten verbindet. In Tagen, an denen vielen von uns die Worte fehlen, bringt er zu Papier, was ein Krieg anrichtet: was er verändert und umdeutet. Mit welchem Blick er uns neu auf die Dinge schauen lässt. Auf alles, was nicht mehr so sein kann, nie mehr so schmecken wird, sich nie mehr so anfühlen wird wie davor.

Schreiben gegen die Zerstörung
Andrej Kurkow zeigt historische Kontinuitäten auf und macht den Kampf der Ukrainer*innen um Selbstbestimmung begreifbar. Er schreibt die Geschichten nieder, die keinen Platz in den Kurzmeldungen finden: Er erzählt von Brennpunkten und Schicksalen. Er erzählt von den Menschen. Andrej Kurkows „Tagebuch einer Invasion“ enthält Aufzeichnungen aus dem Krieg, die sehr persönlich und dennoch an jemand anderen gerichtet sind: an die Welt, an uns alle. Um zu bezeugen, was war, was ist, wie es vielleicht sein wird – danach.

В апреле 1919 года жизнь в Киеве пугает своей непредсказуемостью. Самсона Колечко и его товарища и сослуживца Сергия Холодного отправляют выяснить происхождение лужи крови под дверью сарая во дворе одного домовладения в Пуще-Водице. Новое расследование не вызывает у Самсона энтузиазма, особенно если принять во внимание неожиданное похищение Надежды киевскими железнодорожниками во время выполнения ею задания губстатбюро. На помощь Самсону неожиданно приходят знакомые китайские красноармейцы, чем привлекают к себе опасное внимание со стороны ЧК.

«Сердце — не мясо» — продолжение романа «Самсон и Надежда». В нем описываются как исторические, так и криминальные события, происходившие в Киеве в феврале — апреле 1919 года.

Ранньою весною 1919 року у Самсона Колечка під час вуличного погрому козаки зарубали батька, йому самому відтяли вухо. У Києві заворушення, місто знову захоплене більшовиками, але вони майже не контролюють ситуацію. Городян грабують справжні і фальшиві червоноармійці, по околицях Києва раз по разу господарюють банди всіляких отаманів — Зеленого, Григор'єва, Струка... Виживати стає все складніше. За збігом дивних обставин — завдяки письмовому столу покійного батька — Самсона Колечка беруть на службу до міліції. Ця справа для нього абсолютно нова, протее він одразу, починає розслідувати злочини — ті, що здійснюють червоноармійці, які в нього оселилися. Розслідування Самсона призводять до абсолютно непередбачуваних наслідків...

Події у новому романі Андрія Куркова та Юрія Винничука розгортаються одразу в трьох сюжетних зрізах: Хрестовий похід 1111 року, описаний у Хроніці лицаря Ольгерда з Галича, початок Другої світової у Львові та Кракові, а також сучасний період. Хто така Діва, і чому на неї полюють декілька століть поспіль, ким насправді є чорний археолог Олег, і головне – куди ведуть двері, які можна відчинити ключами Марії? Про це дізнаєтеся зі сторінок одного з найбільш очікуваних романів сучасної української літератури останніх років.

Ранней весной 1919 года у Самсона Колечко во время уличного погрома казаки зарубили отца, ему самому отсекли ухо. В Киеве беспорядки, город снова захвачен большевиками, но они почти не контролируют ситуацию. Горожан грабят настоящие и фальшивые красноармейцы, по окраинам Киева то и дело хозяйничают банды всевозможных атаманов — Зеленого, Григорьева, Струка... Выживать становится все сложнее.
По истечен

Із цієї веселої і доброї книжки відомого письменника Андрія Куркова маленькі читачі дізнаються цікаві історії про пилососика Гошу — про те, як він потоваришував з дідком-Пиловичком і як вони разом пропилювали квартиру, про знайомство Гоші з Діркою-В-Стелі й Телефункеном і про те, як закінчилося абрикосово-повидлове свято. А у «Школі котоповітроплавання» йдеться про кота Орлова, який навчав кошенят літати; про дивовижні пригоди учнів цієї школи та про дружбу кошеняти Васька Утюгова з цуценям Рудьком.

У романі Андрія Куркова «Садівник з Очакова» непримітне, на перший погляд, татуювання на плечі одного з героїв призводить до розгадки таємниці, яку понад півстоліття зберігав будинок в Очакові. Варто 30-річному Ігорю надіти знайдену там стару міліцейську форму, як ця форма перестає бути старою, і він опиняється в 1957 році в Очакові, де на нього чекають сюрпризи з минулого...

До цієї книжки увійшли твори всесвітньо відомого письменника Андрія Куркова, які пов’язані однією темою – війною.

«Щоденник Майдану та війни» – особистий щоденник автора, фіксоване відображення життя у Києві та країні, доповнений записами про перипетії на сході України, в Криму, роздумами про війну, про те, як і чим, за його баченням, живе окупований Донбас останні роки.

А у романі «Сірі бджоли» розповідається про життя пенсіонера сорока дев’яти років Сергій Сергійовича, який живе у селі Мала Староградівка, що знаходиться у так званій сірій зоні. Головна його турбота – як і куди з настанням весни відвезти подалі від війни своїх бджіл. Відвезти туди, де не стріляють, щоб згодом у меду не було присмаку війни…

До цієї книжки увійшли два різдвяні оповідання Андрія Куркова — «Різдвяний сюрприз» та «Моя улюблена різниця» — і великий роман «Шенгенська історія».

...21 грудня 2007 року опівночі Литва приєдналася до Шенгенського простору. У цю ніч три молоді пари, які подружилися на рокфестивалі, зібралися на хуторі Пієнагаліс, щоб відсвяткувати «Шенгенську ніч» і поділитися одне з одним планами на майбутнє. Інґрида та Клаудіюс говорили про свій переїзд до Лондона, Андрюс і Барбора збиралися до Парижа, а Рената і Вітас — до Італії. Вони не знали, чим їм доведеться там займатися, і навіть припустити цього не могли, проте довіряли Європі і були впевнені, що вона їх не підведе...

Андрій Курков — український письменник, журналіст, кіносце­нарист. Він написав понад 20 книг, серед яких є як дорослі романи, так і казки для дітей. Курков є автором понад 20 сценаріїв для художніх та документальних фільмів. У видавництві «Фоліо» також вийшли друком його твори «Не приведи мене в Кенгаракс», «Приятель небіжчика» та «Остання любов президента».

Головний герой роману «Пікнік на льоду» — журналіст Віктор Золотарьов — отримує незвичайне завдання від провідної газети: писати некрологи про впливових людей, які поки що живі. Поступово він розуміє, що став учасником ігор тіньових структур, вийти з яких живим практично неможливо. У романі «Закон равлика» продовжено розповідь про долю журналіста Віктора. Рятуючись від смерті в Антарктиді або беручи участь у передвиборчій кампанії в Києві, переживаючи стра-хи чеченського полону, він усвідомлює невідворотність виправданого самим життям Закону равлика: без власного даху тебе, як безпорадного слимака, будь-хто може мимохідь розчавити «носаком модної тупоносої туфлі»…

До цієї книжки увійшли твори всесвітньо відомого письменника Андрія Куркова, які пов’язані однією темою — війною.

«Щоденник Майдану та війни» — особистий щоденник автора, фіксоване відображення життя у Києві та країні, доповнений записами про перипетії на сході України, в Криму, роздумами про війну, про те, як і чим, за його баченням, живе окупований Донбас останні роки. А у романі «Сірі бджоли» розповідається про життя пенсіонера сорока дев’яти років Сергій Сергійовича, який живе у селі Мала Староградівка, що знаходиться у так званій сірій зоні. Головна його турбота — як і куди з настанням весни відвезти подалі від війни своїх бджіл. Відвезти туди, де не стріляють, щоб згодом у меду не було присмаку війни...

«Щоденник Майдану та Війни» – це перевидання книги «Щоденник Майдану», що 2015 року вийшла у видавництві «Фоліо». Це не агітаційний текст, не роман на тлі революції – це особистий щоденник письменника, фіксоване відображення життя у Києві та країні – до листопада 2014 року, включаючи окупацію Криму, і далі – початок і розвиток Євромайдану, наступних подій. Нині ж він доповнений записами автора про перипетії на сході України, роздумами про війну, про те, як і чим, за його баченням, живе окупований Донбас чотири останні роки... «Щоденник Майдану» був перекладений і опублікований багатьма мовами – англійською, німецькою, французькою, японською та іншими. І ось у видавництві «Фоліо» вийшла його україномовна розширена версія.

...У селі Мала Староградівка, яке знаходиться в так званій сірій зоні, залишилися жити лише двоє — пенсіонер сорока дев’яти років Сергій Сергійо­вич і його колишній однокласник Пашка. І вони, маючи абсолютно протилежні погляди на життя, змушені миритися, хоча до одного заходять в гості українські військові, а до іншого — сепаратисти. Головна турбота Сергійовича — як і куди з настанням весни відвезти подалі від війни своїх бджіл — всі шість вуликів. Відвезти туди, де не стріляють, щоб згодом у меду не було присмаку війни. Зібравшись у дорогу, бджоляр і сам поки не уявляє, які ви­пробування чекають на нього і на його бджіл. Після не зовсім вдалої зупинки біля Запоріжжя він вирішує їхати з бджолами до Криму, до татарина, з яким познайомився понад двадцять років тому на з’їзді бджолярів. Він навіть уяви­ти собі не може, що літо, проведене в Криму, навчить його не довіряти не тільки людям, а й власним бджолам.

...В селе Малая Староградовка, которое находится в так называемой серой зоне, остались жить всего два человека — пенсионер сорока девяти лет от роду Сергей Сергеич и его бывший одноклассник Пашка. И они, имея абсолютно противоположные взгляды на жизнь, вынуждены мириться друг с другом, хотя к одному заходят в гости украинские военные, а к другому — сепаратисты. Главная забота Сергеича — как и куда с наступлением весны увезти подальше от войны своих пчел - все шесть ульев. Увезти туда, где не стреляют, чтобы впоследствии у меда не было привкуса войны. Собравшись в дорогу, пчеловод и сам пока не представляет, какие испытания ждут его и его…

«Дневник Майдана и Войны» – это переиздание вышедшей в 2015 году в издательстве «Фолио» книги «Дневник Майдана». Это не агитационный текст, не роман на фоне революции – это личный дневник писателя, фиксированное отражение жизни в Киеве и стране – до ноября 2014 года, включая оккупацию Крыма, и далее – начало и течение Евромайдана, последующие события. Ныне же – дополненный записями автора о происходящем на востоке Украины, размышлениями о войне, о том, как и чем, в его видении, живет оккупированный Донбасс четыре последних года… «Дневник Майдана» был переведен и опубликован на многих языках – английском, немецком, французском, японском и…

"Це перший безвізовий роман в Україні. І це перший мій роман без України і українців. Це роман про литовців і про Західну Європу. Це роман про те, що стається з маленькою нацією ми не є маленькою нацією, а литовці є - коли піднімаються шлагбауми і можна спокійно вийти і розчинитись в загальноєвропейському культурному бульйоні народів", - говорить автор. За його словами, це роман про Європу, бо події відбуваються в Литві, Франції і в Англії. Це історія сучасної Литви. Історія внутрішньо міграції у Європі, на прикладі Литви, адже Литва втратила вже 30 відсотків населення. Там населення було як у Києві, а зараз набагато менше. Це європейська…

Рух «Емаус» — це солідарне об’єднання людей, котрі через складні життєві обставини втратили дім і волю до життя, та тих, котрі загострено відчувають несправедливість у світі і готові взяти на себе відповідальність. Разом вони створили альтернативне середовище — спільноти життя і праці, де люди повертають собі почуття гідності, підтримують один одного та допомагають тим, хто потерпає найбільше. Як творець «Емаусу» француз Анрі Ґруе, якого весь світ знає під ім’ям Абе П’єр, так і засновниця львівської «Оселі» Олеся Саноцька — люди виняткової доброти та відваги, а найголовніше – люди дії. Ця книга про те, як бездомні та відкинені суспільством люди створили нову модель соціального підприємництва та змінили розуміння благодійництва. Історії про пошуки дому і про пошуки сенсу сплітаються у цій книзі в єдину історію людяності і пропонують простий висновок: помагаючи іншим, ми помагаємо собі.

Трилогия Андрея Куркова «География одиночного выстрела» состоит из трех романов: «Сказание об истинно народном контролере», «Судьба попугая» и «Пуля нашла героя», написанных в жанре фантастического реализма.
В некой советской виртуальной реальности живут, работают, героически сражаются, преодолевают тяготы военного времени исторические и антиисторические герои: народный контролер Добрынин, ангел, урку-емец Ваплахов, попугай-декламатор Кузьма… А по фантастической Советской стране летает пуля и никак не может найти героя или праведника, смерть которого прекратит все войны на земле… В трилогии, наполненной приключениями, черным и светлым юмором, фантастикой и загадками, читателю многое покажется до боли и смеха знакомым. По большому счету, «География одиночного выстрела» – это своеобразный учебник советской истории, который гораздо интереснее традиционных пособий.

21 декабря 2007 года в полночь Литва присоединилась к Шенгенскому пространству. В эту ночь три молодые пары, подружившиеся на рок-фестивале, собрались на хуторе Пиенагалис, чтобы отметить «Шенгенскую ночь» и поделиться друг с другом планами на будущее. Ингрида и Клаудиюс говорили о своем переезде в Лондон, Андрюс и Барбора собирались в Париж, а Рената и Витас — в Италию. Они не знали и даже предположить не могли, чем им придется там заниматься. Они доверяли Европе и были уверены, что она их не подведет. Они были молодыми и самоуверенными.

И пока они сидели за столом и ожидали «шенгенскую полночь», далеко от Пиенагалиса к шлагбауму, перекрывавшему дорогу на литовско-польской границе, подошел старик с деревянной ногой, знавший Европу как свои пять пальцев. Он дождался полуночи и, как только пограничники подняли навсегда полосатый шлагбаум, стал первым литовцем, перешедшим границу без предъявления паспорта. Перед ним тоже лежала дальняя дорога, а в тайнике его деревянной ноги отправились в путешествие вместе со своим владельцем шесть его паспортов. И все на одно имя — Кукутис.