Рецензии на книги — Тетяна Трофименко

Впечатления: Иногда на меня находит настроение почитать книжки по литературоведению - эссе всякие, рецензии критиков, нонфикшен об издании книг и т.д. Поэтому то я и попросила себе в подарок 2 книжки Татьяны Трофименко, тем более, что автор тоже из Харькова.

Что мне понравилось:

- Структура книги. Сначала идёт "размышление" об авторе, его взглядах на литературу, его книгах, какие-нибудь интересные факты из биографии, а затем рассматривается один самый известный роман. Конечно же, для работы объёмом 300 страниц невозможно затронуть всех украинских классиков, описать всю их биографию и провести анализ всего написанного. Поэтому я воспринимала этот сборник эссе Трофименко просто как ознакомительный с небольшой частью украинской литературы, но вполне достаточный, чтобы заинтересоваться тем или…

В 2014 році мені, студентці третього курсу філфаку, пощастило потрапити на практику до, мабуть, найкультурнішого та вже точно найлітературнішого місця Харкова (а для мене – найбажанішого) – Літературного музею. Саме там я познайомилась з авторкою цієї книги – Тетяною Трофименко, яка одразу вразила мене своїм інтелектом. Тому я дуже чекала на можливість прочитати #околітературне , бо для мене вона не тільки про сучасний літпроцес в Україні, а й про крутезний період в житті, і про рідний Харків, звичайно, також.

А тепер про саму книгу. Отже, під обкладинкою знаходимо всебічний аналіз сучукрліту (авторка, до речі, вже на першій сторінці підкреслює, що вживає цей термін в позитивному значенні й під ним розуміє всі тексти, що з’явилися в укр. красному письменстві з 1986 року й до сьогодні).…

Почула десь на буктьюбі про цю книжку, і коли вона мені трапилася в магазині, я її швиденько купила. Авторка, літературна критикиня, читала всі ці книжки, вела блог в ЖЖ, і всі свої враження описувала там. А потім видала книжку з усіма своїми рецензіями.

Я хоч останнім часом і читаю більше української літератури, і сучасної, і класики, все ж переважає сучасна, а література 2000-х майже не потрапляє в поле мого зору. Щось я читала і раніше, як наприклад, Матіос і простигосподи Люко Дашвар, щось зараз, як Забуття Тані Малярчук. Але більшість того, що описане в книжці, я напевно і не захочу брати до рук. Дякую за це авторці - і це хороша подяка, без скепсису, за те, що тепер я маю краще уявлення щодо того, що це за книжки, і можу навіть не пробувати продиратися через перипетії героїв і…

У меня сложно с современной русской литературой. Большая часть бестселлеров и прочих лауреатов, на мой взгляд, читать невозможно. Еще все сложнее с современной украинской литературой. Обычно наше знакомство заканчивается фейспалмом, матом и рыданием над томиком Аполлинера или Дюма с причитанием "мы все просрали". Поэтому за Окололітературне я бралась с надеждой найти хоть одного приличного автора, от которого не будет бесить, триггерить и провоцировать на рыдания с причитаниями. Спойлер: на двух авторов я возлагаю большие надежды. Итак. Мы беремся за книгу, рассказывающую о современных украинских авторах и награжденных всякими премиями произведениях. К Татьяне Трофименко у меня ноль вопросов. Она живенько и жизнерадостно пишет о том треше, который происходит в современном литературном…

#неоднозначнобезсумнівно Книга « Околотілературне. Усе, що ви хотіли знати про сучасну українську літературу» Тетяни Трофименко залишила після себе дивний після смак, ніби й добре, а наче й ні. Цій книзі я поставила 4/5 балів на Livelib. Тепер ближче до того, які в мене враження. Я виділю декілька плюсів і мінусів, але спочатку про автора книги. Тетяна Трофименко – гонзо-критикиця ( гонзо – спосіб письма, що передбачає суб’єктивність викладу й оцінки, відкриті емоції, ненормативну лексику; а критикиця, тому, що книга оформлена з використанням малюнків котика) чи критикеса, яка подала анатомічний атлас чи то путівник по сучукрліту, видавши свої рецензії у хронологічній послідовності. Плюси: цікава задумка й оформлення книги; подано зріз сучукрліту з 2007-2018 р. цікаво подане сучасне…