Марічка Крижанівська — об авторе

Предложить изменения

Кожного разу, читаючи книги, подібні цій, радію, що в нашій сучасній літературі є письменники, якими варто пишатися. «Тіні» Марічки Крижанівської мене в полон взяли одразу. А як же інакше? Адже це не просто Тіні, це Тіні забутих предків, про фільм, який став гордістю і окрасою українського кінематографу.

Авторка взяла на себе сміливість розказати нам, як знімалась легендарна стрічка. Але не процес самих зйомок, а як спогади кілька десятиліть потому. Щось взяла з реальності, щось домислила, і, як на мене, вийшла чудова містична історія, приправлена гуцульським колоритом, небувалої краси природою, і легкою ноткою ностальгії. Та ще й розбита на три пласти часу: сьогодення, 60-ті роки, коли знімали знамениту стрічку, прадавні часи.

Журналістка Олеся їде в Карпати, щоб зняти сюжет про…

Про цю книгу я дізналася з буктьюбу, і одразу додала її в список бажань. Справа в тому, що я маю слабкість до літератури, пов'язаної з кіно, як документальної, так і художньої. А тут ще й блогери, чиї смаки з моїми переважно співпадають, нахвалювали роман наперебій, як було не спокуситись? Виявилось, що книга має дуже цікаву структуру - в ній аж три часові лінії і, відповідно, троє головних героїв. Найменше мені сподобалась лінія сучасності, центральним персонажем у якій є журналістка на ім'я Олеся. Вона їде у Карпати знімати сюжет до ювілею виходу культового фільму Сергія Параджанова "Тіні забутих предків". Там вона випадково дізнається, що Марічка Гутенюк - це не вигадка Коцюбинського, а цілком реальна особа, а вона сама є далекою родичкою Марічки. Мені не сподобалась Олеся, а те, з…