Рецензии на книги — Мартина Бунда

Одна з тих книг, які чепляють. Одна з тих історій, які викликають бурхливі, ні, навіть так, дуже бурхливі емоції, деколи хотілося просто закинути книгу подалі, щоб тут же відкрити її на наступній сторінці. Хоча нічого аж такого в ній немає. Історичний, але дуже спокійний роман. А ще це історія однієї сім‘ї протягом десятиліть.

Літо. Осінь. Зима. Весна.

Розеля. Мати. Немає нічого однозначного в долі тих, кого своїм крилом зачепила Друга Світова. Навіть якщо вона просто оминула, або ж, як до Розелі, постукала змореною біженкою з малолітньою дитиною, а потім двома французами, що їх всіх змушена була ховати у піддолі. А ще були росіяни. Живіт досі пам‘ятає розпечену праску. І українці, перевдіті німцями, після яких довго не могла дивитися людям в очі, бачила лише дула гвинтівок. На…