В «Європейській абетці» Карл-Маркус Ґаусс доти іронічно перевертає з боку на бік понад 30 понять, поки вони не зрадять свого прихованого значення – це справжній підручник для скептичних європейців. Запрошення до мандрівки континентом, незвіданішим і суперечливішим, ніж підозрюють ті, хто невпинно про нього розводиться.
«Абетка - це відкриття, це просування буквами до значень, смислів, мови, це шлях доступу до інформації, це в якийсь момент збагнути все і дивуватися, як не бачив (-ла) очевидного раніше. Абетка - шлях до комунікації. Це коли територія незвідана стає звичною і пізнаною.
Саме такою є і ця абетка. І відкриває вона Європу incognita» (Інґа Кейван).
«Втім, це лише одна сторінка невпинної європейської еміґрації, такої потужної та тривалої, що вона змінила обличчя не тільки самої Європи, а й цілого світу. Інша розгорталася й розгортається тут, бо відколи існує Європа, вона постійно перебуває в русі. Історія європейських переселень уже на зламі античності й Середньовіччя така багатогранна, що всі її народи без винятку завдячують своє існування саме змішуванню, адже кожен з них виник унаслідок ненастанного взаємопереплетення місцевих і прибульців, завойованих і завойовників. Саме в ті народи, що так схильні виводити своє походження з героїчних прачасів і милуватися своїм відображенням у мітах про кров і расу, влилося стільки прерізних етносів, що їхнім проповідникам-народовцям, якби їхній запал не був позначений печаттю глупоти, від цього усвідомлення залишилося б хіба що кинутися в запаморочливу відхлань ненависті до себе. Людський обмін, який у краях Європи ніколи не припинявся, здебільшого був спричинений несприятливими умовами, голодом, релігійними конфліктами; і все ж оце велике переселення, у яке люди вирушали не в пошуках пригод на свою голову, а сподіваючись вирватися зі скрути, в історичній перспективі раз у раз ставало каталізатором духовного, культурного, економічного розвитку» (Карл-Маркус Ґаусс "Європейська абетка", переклад Юрка Прохаська).
