Цитаты из книг — Ніколассон

Перше тепло, як ліки, помірними дозами, мляво вливається в вітер нерівним почерком... Весну можна любити лише за грози. Весну можна любити лише за ночі. Сонце червня на спаді нагадує бога, що помирає, аби відродитися з праху... Літо можна любити лише за спогади. Літо можна любити лише за заходи. Шлях під дощем, за спиною…

... І коли з поворотом ключа почнеться довга дорога, і коли усі замовчать, поринувши в сон чи спогади, прислухайся до звуку мотора — у ньому почути можна, як до людей говорить бог усіх подорожніх.

А осінь — це початок, за нею — зима, сніг, щастя і свята, багато свят, родина, світло і мовчазна музика морозу. Осінь — це очікування дива, а воно часто приємніше за саме диво.

Паскудні дні стають світлими й чистими. Усе найгірше — змивається теплим чаєм... Коли перший сніг притрушує сонне місто, слів на вірші просто не вистачає.

крізь фіранки подекуди парить масний штиль. поламавши усі плани, я дещо надійно засвоїв: літні ранки, спека і головний біль — загалом, не так і погано... якщо прокидатись з тобою.

Знаєш, бувають миті, коли ти є — Просто в одному світі зі мною твоє Рідне обличчя, насуплене, як завжди, Хай там скільки між нами землі і води. Ти виринаєш нізвідки. Туди ж і йдеш, Ледве відчутним тремтінням останніх меж Ти відбираєш частини душі в думки І залишаєш незмінно мене таким. Ти повертаєш спогади і сліди, Що хоч…