Ніколассон — об авторе

Предложить изменения

Трішки прекрасного наприкінці весни — книга, котру я повільно читала, смакуючи, півроку. Я поезію, звісно, люблю, але рідко і неінтенсивно Мені однаково складно читати як про постійні нескінченні страждання стосовного чергового хлопчика (привіт, Полозкова!), так і щось надто богемне і з вищих сфер.

З поезією Ніколассона сталася ж магія. І те, як я з нею познайомилася, і читання, і навіть цілковито несподівана з'ява збірки на моїй поличці. Зовсім різні вірші, про красу і любов, про біль і творчість, про зиму і літо, але всі такі... справжні. Щирі. Слова, що входять у резонанс із чимось всередині, і ти звучиш. Це прекрасно.

Перше тепло, як ліки, помірними дозами, мляво вливається в вітер нерівним почерком...

Весну можна любити лише за грози. Весну можна любити лише за ночі.

Сонце червня на…