Маруся Чурай

Лина Костенко

Форма: роман
Язык: Украинский
Дата написания: 1979
Первая публикация: 1982
Издательство: Дніпро

HTML-код кнопки (для сайта/блога)
BB-код кнопки (для форума)

Теги

Интересные факты

Про те, що це не видумана, а реальна постать, свідчив ще знавець літератури й фольклору Владіміров, а О. Шкляревський написав і опублікував у 1877 році в журналі "Пчела" в Петербурзі розвідку-нарис. Деякі легенди й свідчення дають можливість приблизно визначити роком народження Чураївни 1625. Вважають, що Маруся була дочкою козацького старшини – урядника полтавського добровільного козачого полку Гордія – і полтавської трудівниці Горпини. Під час сварки з шляхтичем, який довго і підло знущався над людьми, не минав нагоди довести українцям, що вони "бидло", батько Марусі вихопив шаблю, вбив напасника, а сам врятувався від несправедливого польського суду, який би навіть не став розбиратися, хто був винен, тим, що втік на Запорізьку Січ і пристав до нереєстрового козацтва.
Під час козацько-селянського повстання у битві під Кумейками у 1637 році Гордій Чурай разом з гетьманом Павлюком потрапив у полон до польського гетьмана Потоцького і був страчений у Варшаві як один з лідерів визвольної боротьби. Маючи чудовий голос і ліричну душу (дівчині приписують понад двадцять народних пісень), Маруся спромоглася на велике кохання до козацького сина Гриця Бобренка. Фольклорист О. Шкляревський описав портрет Марусі Чурай, який висів на стіні у діда відомого українського письменника Г. Квітки-Основ'яненка і нібито був змальований з натури; "Маруся була справжня красуня і в суто малоросійському стилі: дрібненька (тобто, невелика на зріст, трохи худорлявенька, мініатюрно складена), струнка, як струна, з маленьким, але рельєфно окресленим під тонкою білою вишитою сорочкою бюстиком, з маленькими ручками і ніженьками, з привітним виразом ласкавого, матового кольору, засмаглого личка, на якому виступав рум'янець, з карими очима та густими бровами і довгими віями... Голівку дівчини покривало розкішне, чорне як смола, волосся, заплетене ззаду в густу широку косу до колін.

Сюжет

У історії української культури є немало недосліджених сторінок, нерозкритих таємниць. Про поетесу і співачку Марусю Чурай ще в минулому столітті в Україні ходило немало переказів і легенд, які дають підстави стверджувати, що ця чудова песнярка, - особа історична.
У центрі роману «Маруся Чурай» Ліна Костенка поставила психологічний образ Марусі, обдарованої дівчини, яка палко любить свою землю, і любов горить в кожній Марусиной пісні. Її серце виконується гордістю, коли чує свої пісні у виконанні козаків. Маруся - вірна дочка свого народу, і свій талант вона віддає народу. Створені нею пісні вдохнавляют козаков на боротьбу з ворогом, зміцнюють дух, затверджують національну гідність:
Коли в похід виходила батава її піснями плакала Полтава… Це дівчина не просто так, Маруся Це - голос наш. Це - пісня. Це - душа!
Благородство і чистота душі виникають і в особистому житті Марусі. Для неї любов і зрада - несумісні поняття. Навіть біль і розчарування в Грице не зробили її ні озлобленою, ні черствою. Маруся, переконавшись, що її «любов лобом досягала неба, а Григорій ходив ногами по землі», навіть співчуває хлопчикові:
Бідненький, намучив зі мною… Гримів мене, а я вже не відгукнулася. Заплутався, - сказала: вибирай. А у нього ж серце навпіл розривалося. А він Бобренко. Він же не Чурай.
Мені подобається те, що Маруся цінує в житті речі, які насправді того гідні. Це перейняла дівчина від батьків, які мали «якнайглибші душі». У любові, в подружньому житті вона хоче бути схожою на своїх батьків, Маруся завжди мріяла: «…я колись, як виросту, і у мене буде така любов»! Маруся хоче побудувати свою сім'ю на взаєморозумінні і повазі одно до іншого, на довірі і любові : «Мене треба любити».
Маруся розуміє важливість свого поетичного таланту. Вона прагне до дії, любить рідний край, поважає культуру, болить душею за щастя і процвітання українського народу. Розповідь дяка про минуле історичне показали Марусі важкі страждання людей від війни і важких часів. Вона забуває про власний біль, осмислює своє покликання як піснетворчість :
Перемоги наші, муки і руїни безсмертні будуть в її словах. Вона ж була як голос, який клекотів в наших корогвах!


Рецензии читателей

Лина Костенко - Маруся Чурай
написала рецензию на произведение
Лина КостенкоМаруся Чурай


2 апреля 2012 г., 18:58

Я очень люблю поэзию Лины Костенко, но вот "Марусю Чурай" долго-долго откладывала на потом. Почему? Сейчас я и сама искренне удивляюсь, но, думаю, всё же оттого, что сочетание полулегендарной личности Чурай, антуража национально-освободительной войны и исторического романа в стихах виделось мне наполненной пафосом заунывной патриотической агиткой.

Но на деле "Маруся Чурай" - это нечто совсем другое.

Це - пiсня. Це - душа.



Не больше и не меньше, "Маруся" - это квинтэссенция всего прекрасного, что может только быть в украинской литературе. Завораживающая любовная история, невероятные образы главных героев (в отличие от часто заштампованных персонажей, и Маруся, и Гриць, и Искра не только полноценно выписанные образы, но и потрясающие в своей настоящности люди), огромная и всепоглощающая любовь к своей стране, и язык - господи, язык завораживает, пленяет, кружит и рисует невероятные картины.

Я влюбилась буквально с первых строф и пропала насовсем, смахивала непрошенные слёзы и запоем глотала строки, переживала, злилась и разговаривала ямбом ещё долго после того, как прозвучали последние слова.

Цю не спiвайте. Я ж iще жива!



Прекрасно.

Лина Костенко - Маруся Чурай
написал рецензию на произведение
Лина КостенкоМаруся Чурай


29 июня 2011 г., 01:09

Чужа душа - то, кажуть, темний ліс.
А я кажу: не кожна, ой не кожна!
Чужа душа - то тихе море сліз.
Плювати в неї - гріх тяжкий, не можна.


Маруся отруйниця, або нещасне життя і кохання Великої української співачки

Складне життя у всій його всебічності.
А як подумать, - що таке душа?
Як той казав, це - горизонт до Вічності.


Котра дівчина чорні брови має,
то тая дівчина усі чари знає


Я думаю, цими цитатами сказано все. Трагічна доля, клятий Гриць, що не може бути самостійним та добрі люди. Усе це, компоненти цього історичного роману у віршах.
Все гарно рифмується та дуже легко читається. Цей роман можна прочитати за кілька годин, бо читаючи його, ти не зважаєш і взагалі забуваєш про час. Це щира правда від мене для всіх.
Спочатку, я думав, що "Маруся Чурай" буде схожа на Енеїду , але це виявилося зовсім не так. Все гарно та легко!
Я пишаюся, що Ліна Костенко моя співвічзниця, вона Велика Письмениця, і кожне слово в її творах це цитата, над яку треба думати та захоплюватися.
Це Українське! І цим треба обов`язково пишатися всім українцям, а також Світові, за те, що не перевелися талановиті люди в Світі!

Лина Костенко - Маруся Чурай
написал(а) рецензию на произведение
Лина КостенкоМаруся Чурай


15 января 2013 г., 20:18

Не уявляю канон української літератури без "Марусі Чурай". Це книга, після якої щемить серце і болить душа. Одна з моїх улюблених, яка перечитувалася до дірок, мільйон разів, і ніколи не набридала. Яка заучувалася напам'ять по п'ять і більше сторінок підряд. Цитати з якої - то тут, то там - і нині використовую в розмовах.
Немає відчуття вимушеності. "Маруся..." дійсно справляє враження цілком природного, "невимученого" роману. Архаїзми використані доречно, характери виписано яскраво, докладно. Усе в ній так, як має бути. "Маруся..." не залишає читача байдужим. Це, мабуть, один із тих щасливих випадків, коли шкільна програма не викликає нарікань, а домашнє завдання готується із задоволенням.
Усе вже про "Марусю..." казано-переказано. Тож - приємного читання!

Лучшие книги — Выбор читателей 2014