must read — последние события

В далекій країні Інгарії можливі будь-які дива. Скажіть добре слово задрипаному опудалу — і воно прямуватиме за вами, куди б ви не пішли. Капелюшки тут змінюють долю своїх власників, а будинки можуть знаходитися в декількох місцях одночасно. А все через те, що магія тут — цілком буденна річ. Вона розсипана у порошки і розкладена про різним слоїчкам з наліпками, аби ненароком не переплутати. А ще тут є зелений вогник у комині, балакучий і честолюбний. І семимильні чоботи, які можуть занести вас на край світу, якщо не бути обережними. І звичайно ж, яка казка без чарівника? Пан Хаул — надзвичайно привабливий та улесливий, приворожує з першого погляду. Проте будьте пильні: чарівники — люди дуже вередливі, ледь щось не так — і весь будинок вимащений бридким зеленим слизом… Але не вірте першому враженню — воно часто оманливе. Адже в Інгарії можливо все: якщо добре слухати, можна почути про Шекспіра, Керролла і навіть Толкієна! А ще ж треба боротися зі злою відьмою, рятувати принца і придворного мага! Хутчіш застрибуйте до Замку — і помандруємо!

Если бы не случайность, вряд ли я в ближайшем будущем добралась до этой книги. Но это была очень удачная и своевременная случайность. "Сто лет одиночества" — именно та книга, что была мне нужна. Плавная, текучая, волшебная, завораживающая. Начиная читать её от безысходности, я все больше и больше погружалась в этот безумный мир повторяющихся имен, судеб, магии на каждом шагу и — одиночества.
Великолепный язык, который подхватывает на первом слове и несет волной нескончаемого предложения на несколько страниц. И совершенно не нужно утруждать себя разбором знаков препинания, чтобы расставить хоть какие-то паузы, наоборот, плыть, только плыть по течению хитросплетённых фраз. Здесь очень мало диалогов, почти все события пересказывает автор, но как! Чего стоит хотя бы эпидемия бессоницы в Макондо, когда весь мир его жителей превратился лишь в слова. Вещи существуют только тогда, когда помнишь их название.

Дощечка с надписью, повешенная им на шею корове, может служить типичным примером того, как жители Макондо пытались бороться с забывчивостью: "Это — корова, её надо доить каждое утро, чтобы иметь молоко, а молоко надо кипятить вместе с кофе, чтобы получился кофе с молоком". Так они жили в ускользающей действительности, которая на мгновение останавливалась словами, чтобы тут же бесследно исчезнуть, как только забудется смысл написанного.

И хоть какое огромное количество героев в этой книге, все они окутаны паутиной вездесущего одиночества. Одиночества везде и всегда. Одиночества на войне и в полном гостей доме. Каждый по-своему и в то же время все вместе. Одинок Хосе Аркадио Буэндия в своих вечных попытках понять вселенную, одинока Урсула с её неисчерпаемой энергией, одиноки их дети в далеких морях и походной военной палатке, одиноки все потомки. Потому что истинное одиночество может преодолеть только искренняя и чистая любовь.

"Гамлета" я нарешті прочитала в останній тиждень минулого року. І це була казкова феєрія слів і гравюр чарівної книги, з додаванням нервів, що читала в метро, а не, як годиться з подібними витворами, під коциком, повільно попиваючи гарячий чай, насолоджуючись кожною стрічкою. Цілий рік я гортала сторінки дивовижної книги, дивовижної не лише через твір, що в ній надрукований, навіть не через її оформлення, а більше через значимість цієї книги суто для мене. Книги бажаної і зовсім неочікуваної. Несподіваної і казкової. Коли мені сумно, я прогулююся книгарнею — навіть не купую нічого, просто дивлюся. А коли таргани шурхотом лапок перекривають всі навколишні звуки, я беру до рук цю книгу. Гортаю. Милуюся. Читаю окремі місця. Це найкраща книга в моїй колекції.
Книга подарункова, тож оформлення її — на найвищому рівні. Суперобладинка зі щільного паперу, з великими загинами, тож не злітатиме. Можна їх використовувати навіть як закладинку, проте я не ризикнула. Обтягена тканиною, заголовок виконаний золотим тиснення і унікальною гарнітурою. Золоті форзаци. І взагалі, незважаючи на багате ілюстрування, оформлення виглядає стримано і суворо — лише два кольори: сірий та золотий. Особливий папір, доволі щільний і приємний на дотик (саме тому цю книгу приємно навіть просто гортати :) ). І гравіюри, гравюри, гравюри... Прекрасне виконання художника Владислава Єрка, як на мене, один із його шедеврів. У цих ілюстраціях — особливий настрій п'єси, приховані значення, емоції, підтексти. Часом, роздивишись малюнок, розумієш текст зовсім по-новому, в інших емоційних відтінках. Монохромні штрихові гравюри додають п'єсі особливого трагізму, передають стан майже-зриву, метання, "бігання тарганів і хапання за голову". Але дитині, приміром, я б не показувала ці малюнки — надто вже вони сюрреалістичні та негативні часом. Я б на місці малечі добряче налякалася.
Про зміст цієї книги говорити марно. Але виклад, переклад... Здається, це перше українське видання "Гамлета" після 2000-го року. Переклад здійснив Юрій Андрухович, і читати його — чисте задоволення. Ось приміром:

П о л о н і й
Повторювати раз у раз про шану
До короля, про відданість підлеглих,
Про те, що день є днем, а ніч є ніччю —
Це марнувати день і ніч, і час.
Бо стислість є душею смислу — "смислість" —
Могли б її назвати ми. Тому
Я буду стислий. Мало тут поможе
Багатослів'я, мовний пустоцвіт.
Отож, про нього. Принц, на жаль, поїхав
Свідомістю, точніше, з'їхав трохи,
Хоч не у всіх, хто їде, їде зверху,
Та суть не в них.

К о р о л е в а
По суті, без декору.

П о л о н і й
Клянуся, пані, я не декоратор.
Та правда те, що він, на жаль, як кажуть.
На жаль, це правда. Правда й те, що жаль.
Не вдався вислів жартом, то й не треба,
До мовних викрутасів я не звик.
Назад до суті. Отже, він шаліє.
Питання — звідки взявся цей ефект,
Точніше, цей дефект, що стався фактом,
Бо факт ефекту бачимо в дефекті,
Принаймні, з ним.

У новому перекладі вміщено всі непристойності, що були випущені "чемними" радянськими редакторами. Проте це не справляє враження чогось брудного, як "Гамлет" Подерв'янського. Навпаки, герої стають більш живими і справжніми, виявляють більше емоцій, залишаючись при цьому королівськими особами зі шляхетним вихованням. Що вже казати про рими і "мовні викрутаси", адаптовані до української... Щоб я так перекладала))
Єдине, чого мені в книзі не вистачало для повного і абсолютного щастя, — закладинки, золотої, під колір капталу. Але ідеал тим і цінний, що недосяжний)
Тож загалом — чудова книга для підняття настрою. Трагедія трагедією, але задоволення — незмірне. Принаймні, для такого фаната, як я))

Отличная, просто отличная книга, несмотря на то, что ей уже более десяти лет. Очень доступно и понятно изложены история создания и основы работы компьютера, начиная от простенького реле и заканчивая микросхемами и операционными системами.
Если бы в университете нам рекомендовали эту книгу в качестве учебного пособия, то курс физики ЭВМ был бы намного понятнее, и осел бы в голове не в виде отрывочных словосочетаний и терминов, а в виде прочных знаний.
Хорошо, что удалось наверстать, лучше поздно, чем никогда.

Это must read для любого программиста. Вкратце, всему самому лучшему, что я сейчас умею делать, методами работы, которые использую, я обязана этой книге.