5

"Соло для Соломії" можна, напевно, назвати сімейною сагою. У книзі йдеться про життя жінки, Соломії, ну і, звичайно, про її родину, знайомих і т.д. Написана книга простою, нелітературною українською мовою, такою, якою розмовляють люди у селі, що є дуже приємним для українського читача і, зокрема, для мене.
Події у житті Соломії не раз заставили щеміти мою душу. Скільки раз мені доводилося задумуватися як так людина може вчинити, чомууу саме так, а не інакше, чим вона керується, коли робить іншій людині боляче?!!Розуміє ж - так не можна, самій (людині, мається на увазі) же гірше буде! Щось ніби заставляє чинити неправильно...Ти думаєш як би зробити так, щоб було краще, а потім виявляється, що ти прийняв неправильне рішення, але пізно приходить це прозріння. І як жаль, що не можна вернути назад і зробити все зовсім по-іншому. Соломія ніяк не може знайти щастя у своєму житті, тут воно є, а тут уже й нема...Кохає одного, заміж виходить за іншого, чому так?..Втрачає кохання, потім знову знаходить і душа радіє, співає, але ненадовго...І так все життя, коли ж прийде те щастя?
Мене дуже вразило те, що жінка, кохаючи людину у молодості, а потім розходячись із нею, ще дуже довго відчуває біль у душі, дуже довго згадує те щастя, ті хвилюючі і солодкі моменти проведені із коханим, який, можливо, і забув її вже давно...а може й пам'ятає, та що з того, коли ні вісточки не подасть і не пояснить чому так вчинив, чому покинув...А потім доля таки зводить людей, коли вони вже старі і сиві. Здавалося б, нарешті разом, та, коли люди прожили життя один без одного, вони стали чужими, Соломія не впізнає у сивому дідку того чоловіка, якого молодою так палко кохала...Так прикро!!! Чекаєш, чекаєш, чекаєш, а потім отримуєш і розчаровуєшся...
Мені хотілося плакати...як майстерно автор описав усе! Іноді бувають такі речення і фрази, що дух захоплює, ніби й все просто, але ж як життєво...ех, слів не вистачає, щоб описати ті відчуття.

"Легка дорога легко йдеться, та тяжко вертається."

"...вона понесла свою тривогу, мов цибулю в подолі. Незручно нести, а мусиш."

"На криву придибенцію є випрямлєчка, кажуть люди."

"...я ж міг тебе не зустріти. Аж страшно, як подумаю."

7/300