Нічні жахіття українського поетичного перекладу

Шукаючи в Мережі українські переклади одного з моїх улюблених поетів — Федеріко Ґарсіа Лорки, — натрапила на цю книгу. Щоб ви уявили, що собою являють ці переклади, наведу один цілком, а тоді ще кілька фрагментів.

«Романс про місяць, місяць»:
Місяць уплив до кузні,
немов подушечка нардів.
Хлопчак його вгледів, вгледів.
Хлопчак його споглядає.
У збудженому повітрі
витягує місяць руки
й показує, хтивий і чистий,
свої олов’яні груди.
— Тікай же, місяцю, швидше.
Якщо надійдуть цигани,
то з серця твого змайструють
намиста й персні срібляні.
— Хлопче, глянь на танок мій.
Коли надійдуть цигани,
з заплющеними очима
знайдуть тебе на ковадлі.
— Тікай же, місяцю, швидше,
я чую ступання коней.
— Хлопче, облиш, бо крохмальну
мою білину розтопчеш.

Уже наближався вершник,
б’ючи в барабан рівнини.
Хлопчак лежав серед кузні
з заплющеними очима.

Оливковим їдуть гаєм
цигани — бронза і мрії.
Піднесені їхні чола.
Опущені їхні вії.

О, як сова загукала
на дереві, ай, розпука!
По небу сунеться місяць,
хлопчину тягне за руку.

Цигани ввійшли до кузні,
кричать і плачуть в одчаї.
А вітер стежить і стежить.
А вітер спостерігає.

В іспанській слово luna жіночого роду. Із тим у перекладі щось таки треба робити, й, приміром, Микола Лукаш, долаючи цю мовну невідповідність, у своєму перекладі писав «царівна-місяцівна». Та пан Григорій Латник вирішив писати про місяць у чоловічім роді, при тому намагаючись точно відтворити увесь іспанський текст. Як на мене, місяць чоловічого роду, який ходить у довгім білім крохмальнім вбранні й показує груди — це якийсь нічний жах, щоб не сказати збочення.
А ще тут є таке. Іспанською поезія починається словами: «La luna vino a la fragua con su polisón de nardos». Як стверджується у звичайному «Великому іспансько-російському словнику», polisón — це турнюр (підкладна подушечка на сідниці, хто не знає :), щоб плаття ззаду було пишним, а також спідниця з такою підкладною частиною); nardo — це тубероза, запашні білі квіти; тож буквально фраза перекладається так: «місяць із турнюром із туберози увійшла до кузні». Я розумію, перекладач міг не захотіти писати про турнюр, бо місяць в нього «уплив». Але ж нащо перекладати polisón de nardos як «подушечка нардів»? Що таке взагалі «подушечка нардів», і який стосунок цей не існуючий в природі предмет має до описаних у поезії подій та образів? Чи перекладач не зрозумів оригіналу, чи що воно взагалі таке було?
І коли після цього читаю про автора перекладу:
«У 1973–1996 роках — редактор, згодом — науковий редактор видавництва «Українська енциклопедія». З 2001 року — провідний редактор гуманітарного циклу видавництва «Перун». Відредагував сотні книжок у різних галузях знань… Один з укладачів Великого тлумачного словника сучасної української мови (К., 2001) і Великого зведеного орфографічного словника сучасної української лексики (К., 2003)»…
Власне, про якість Перунівського тлумачного словника усі ми знаємо…

Тепер ще кілька перлів з цієї книги.

«Краєвид»:
Поле
оливок
відкривається й закривається
наче віяло.
Панове, що таке «поле оливок»? В оригіналі це «El campo de olivos» — поле [чи рівнина або долина] олив.

«Хуан Брева»:
Хуан Брева мав тіло
велетня
й голос дитини.
Тембр був неймовірним.
Але відчував страждання,
оскільки співати мусив
з усміхненими вустами.
Цитринні гаї він кликав
у Мaлазі серед ночі,

Хто змушував бідосю співати з усміхненими вустами, що він через те так страждав? (В оригіналі: Era la misma pena cantando detrás de una sonrisa. — Навіть за усмішкою співав із тим самим болем.)
І нащо він у Малазі серед ночі кликав цитринні гаї? (В оригіналі: Evoca los limonares de Málaga la dormida — викликав [в уяві] лимонні гаї сонної Малаги.)

«Два моряки на березі»:
Він мав із мила язик.
Свої виправ словa і стих.

«Язик з мила» — це знов якісь жахи. Тут як раз дослівно відтворено оригінал (хіба що радше змив, аніж виправ, і замовк аніж стих) — та саме цього робити й не треба було, бо в оригіналі використано ідіоматичний зворот, який не можна перекладати дослівно! «Язик з мила» — це щось подібне до нашого «язик без кісток». «Он когда-то о многом поведать мог. Да теперь растерялись слова. Он умолк» — так переклав цей рядок відомий російський перекладач Марк Самаєв. «Колись же був балакливий, та слова усі якось змилися…» — перекладала його я у своїх спробах перекладу цього поета.

Найсумніше, що оце «Отакоє-от» (с) — єдине україномовне видання перекладів всесвітньо відомого поета, яке вдалося знайти «на полицях» інтернет-магазинів.

У сфері українського поетичного перекладу в нас ще поле неоране, і перш ніж його орати, доведеться добряче повикорчовувати реп’яхів, що хутенько насіялися в наш період безчасся.
Проте:
O the farmer's joys!
Ohioan's, Illinoisian's, Wisconsinese', Kanadian's, Iowan's,
Kansian's, Missourian's, Oregonese' joys!
To rise at peep of day and pass forth nimbly to work,
To plough land in the fall for winter-sown crops,
To plough land in the spring for maize,
To train orchards, to graft the trees, to gather apples in the fall.

О, радості фермера!
Радості фермера з Огайо, Іллінойсу, Вісконсину, Канади, Айови,
Канзасу, Міссурі, Орегону!
Прокидатися на світанні й одразу поринати в роботу,
Орати землю восени під озимі,
Орати землю навесні під маїс,
Плекати сади, прищеплювати дерева, збирати яблука восени.
— уривок з поезії Волта Вітмена «Пісня радостей» зі збірки «Листя трави» (переклад мій)