2

СПОЙЛЕРИ

Тисячі прихильників, екранізація, чисельні номінації... і в мене, після останньої сторінки, єдина думка: "Якого х..?!"
Автор придумала прекрасний світ, в якому можна було повернути сценарій в чисельних напрямках: антиутопія, з осмисленням сучасності і можливого майбутнього, жорсткий трилер, який тримає в напруженні від першої сторінки, чи навіть стелс-бойовик. Але сюжет пішов по накатаній дорозі нерозділеної любові з елементами всіх можливих жанрів, в наслідок чого вийшло щось аморфне і без атмосферне.

Можливо таке враження вийшло тому, що я прочитав цю книгу, після 1q84 з його повільним і повним розкриттям особистостей персонажів й сюжету. Але все ж не можна, не зважати на очевидні недопрацювання, як наприклад розмір округів, які в кількості 12 забезпечують технологічний прогрес країни, і одночасно з тим можуть зібрати все населення на одній площі, чи синтетичний (!) вогонь.
Другорядні сюжетні лінії і флешбеки, такі як про руду безголосу яскраво і цікаво розказують нам ніпрощо. Вони створенні щоб збільшити об'єм книжки. Не відкривають нових особливостей характеру, ніяких нових витків сюжету, не розкривають світло на темні плями з уже розказаного. Просто вони є.

Про головну думку книжки: головна героїня просто кооперується з Пітом, який в свою чергу надзвичайно закоханий. А чого він закоханий? Бо вона кльова! Іншого пояснення немає. Хлоп який побачив дівчинку одразу в неї закохався, і не розлюбив... романтично звичайно, і так далі, але я не розумію до чого тут замах на антиутопію і научну фантастику...

Після сказаного все ж вимушений признати, що читається книжка легко і швидко, і якщо ви поціновувач суміші романтики з легким трилером, вам мабуть сподобається.