В судьбе "барчука" отражается судьба России. После Набокова всегда тяжело читать что-то другое. "Другие берега" же можно перечитывать бесконечно. Что я успешно и делаю уже не в первый раз.

В стиле Вишневского. Снова чувства он-лайн с вполне предсказуемым концом. Захватывает дух описание быта и традиций гуралей. Атмосферное чтиво. И да, Вишневский прав: "Чтобы быть собой, сперва нужно быть кем-то"

Набоков - гений. Бесспорно. Я не знаю ни одного автора, который бы так четко подбирал сравнения, описывал характеры и души. "Утро к ней не шло: лицо было бледное, опухшее и желтые волосы стояли дыбом"..."Вытирая пыль, она складывалась вдвое как тряпичная кукла"...Набоков - вне времени и пространства. Набоков - классика и модерн одновременно.

Коли всі із захопленням ковтали "99 франків", я вирішила, що автор дебіл. Я навіть не сприйняла його за автора, тим більше видатного. Потім були "Історійки під екстазі", після яких до дебіла додався ще й наркоман. Я заріклася не читати Фредеріка. І не читала, аж поки не взяла в руки "Романтичного егоїста". Ні, це не книга, це сповідь тусовщика. Перелік клубів, ресторанів у різних куточках планети - Фредерік описує свої приємні і не дуже враження. Купа імен відомих французьких тусовщиків, телеведучих, співаків, акторів, спортсменів змушує очі постійно шукати посилання. Через це читається трохи важко і втрачається загальний концепт. Але треба зрозуміти, що Фредерік не в загальному концепті, Фредерік в дрібницях. Всі його короткі репліки, діалоги, фрази змушують замислитися..
Я знайшов щастя тієї миті, коли припинив його шукати (Бегбеде)
Задля симетрії я завжди можу уходити наліво (Про дівчину Бегбеде)
Я прагну чогось вкрай незрозумілого, чому не можу дати визначення, і це - вільне життя (Бегбеде)
Ми порожні, але добре одягнені (Бегбеде)

Здурів зовсім Покальчук, що ще можна сказати:)) Я чомусь думала, що назва - це так, щоб заманити читачів і що сюжетна лінія все ж таки буде. Виявилося, що окрім сексу взагалі ні про що Покальчук не написав..ну що ж..читати, кому це цікаво, варто. Мною ж було прочитано сторінок 30 і закинуто у дальню шафу:)

Не найкраща книга Сняданко. Складається з певної кількості людських історій, через що кожен раз важко переходити до нової, бо звикаєш до попередньої. На перший погляд книга цікава, але потім стає дуже нудною, через що не хочеться знати що там наприкінці станеться. І, що вже цілком зрозуміло, знов український націоналізм пре з кожної сторінки.

Замечательная книга. Не зря она входит в школьную программу. Произведение, которое заставляет задуматься.

Жахливо. Періодично здавалося, що у дівчат є багатий хтось, завдяки кому вони існують як авторки. Вірші без знаків пунктуації, проте з "бл..дь" у кожному рядку. Читати через це дуже важко, та я б і не радила.

Как-то слишком банально и предсказуемо. Снова о сверхвозможностях. Книга не впечатлила, несмотря на позитивные оценки читателей. Понимаю, что по одной книге автора не судят. В целом so-so.

Прекрасная книга! Сплетение судеб, поколений, характеров и весьма неожиданная развязка. В стиле сестер Бронте. Классический английский роман, который даже приятно держать в руках (почти подарочная обложка). Читать в холодное время года, когда за окном снегопад, а в руках чашка теплого чая/кофе.

Маразм, сарказм і оргазм..Дурна жінка, яка власноруч ламає собі життя. Читати, щоб зрозуміти, що не все можна здобути через постіль. Точніше, здобути можна, але легко й втратити, якщо в голові зовсім нічого немає.