Фелікс Австрія

"Феликс Австрия" посоветовали мне, когда на ЛЛ я попросила предложить мне что-нибудь из современной украинской прозы. Я не почувствовала в себе какого-либо желания тут же бежать и знакомиться с этим произведением, поэтому закинула его на то время, когда я устрою себе курорт на острове "100 дней с украинским текстом". Ну, вот собственно он и настал. Я не впечатлена от книги. Аннотацию я толком не читала, поэтому содержимое других рецензий относительно сюжета меня немного удивило ибо до этого почему-то всё время мужчина на обложке мерещился мне и я думала будто бы о нём будет речь. Не, Феликс у нас конечно есть, но он - маленький мальчик и появляется примерно на половине истории. Его роль я вообще не поняла. Понятно, что название говорит о счастливой Австрии, лозунг этот упоминается в…

Шлафрок, пантофлі, кармонадлі, ґуральня, маринарка, церегелі...

Це не закляття, а чудернацький галицький акцент - родзинка роману Софії Андрухович "Фелікс Австрія".

Мої враження після прочитання цієї книжки неоднозначні. З одного боку, роман сподобався. З другого - виникло чимало питань.

Роман претендує на звання історичного. Австро-Угорський Станиславів 1900 року (тепер український Івано-Франківськ) і усе що його супроводжує - побут, розваги, мода на одяг та аксесуари, страви, тогочасні новини, медицина і значною мірою - імпералізм.

Оповідання ведеться від імені служниці сімейства Сколик. І ось тут виникають питання. Звідки у служниці така поставлена мова і така обізнаність? Так, з тексту ми дізнаємося що до неї ставились, немов до рідної дочки, але панянку з неї все ж не виховували.

А…

Как же по-разному мы видим происходящее вокруг нас, как много зависит от нашего восприятия и способности посмотреть со стороны, анализировать и т.п., но даже глубокий анализ не покажет всей "правды" ведь ее нет, вернее она у каждого своя...

Чудесная книга и это для меня большая неожиданность. С украинской литературой у меня сложный отношения, поэтому всегда с опаской берусь за новые книги, особенно современные, а тут такая прелесть, со смыслом, с неплохими героями, атмосферная, в общем я очень довольна.

Начало двадцатого века, Австро-венгерская империя, город Станислав (нынче Ивано-Франковск). Зажиточная семья доктора берет девочку сироту и воспитывает ее почти как родную. Она благодарна доктору и почти что сводной сестре, пытается стать хорошей хозяйкой для них и служить тем кто не…

Вот я открываю книгу современной украинской авторки, ничего не ожидая от текста. А там - рубеж ХІХ и ХХ века, еще существует Австро-Венгерская империя, а Ивано-Франковск пока называется Станиславовом. Там в роскошном доме с витражами живет местная аристократка Аделя, ее муж Петро и их служанка Стефа. Последняя и рассказывает нам эту историю. Історію про те, як вона виносить ноцник своєї хазяйки, як їздить на ровері по рибу до єврейського кварталу, як готує мало не щодня вишукані десерти, яких годі й шукати навіть у столицях. Це історія, куди читач заходить, мов додому - він точно знає, де що лежить, чого очікувати. А чого точно не варто чекати.

Так я відразу поринула в атмосферу провінційного західноукраїнського міста, у налагоджений побут того часу, в дрібні домашні інтриги. Але аж ніяк…

Этот год для меня стал открытием современной украинской литературы. Я и раньше читала её, но не в таком количестве. Последняя прочитанная книга — это роман «Фелікс Австрія» Софии Андруховыч. Он мне понравился, хоть и без восторга. Вроде и нет мыслей на целый отзыв, но не поделиться им тоже не могу.

Сюжет разворачивается в Станиславове (старое название Ивано-Франковска) в конце ХІХ – начале ХХ веков. Стефа — молодая девушка с непростой судьбой. Когда она была маленькой случился ужасный пожар. Её и ещё одну девочку Аделю смогли спасти. Стефу берет к себе на воспитание отец Адели — доктор Ангер. Девочки растут вместе, не разлучаясь. Даже когда Аделя выходит замуж, то Стефа всё равно остаётся вместе с нею. Но в качестве кого? Прислуги? Она готовит, убирает, ездит за покупками, но ей за это не…

Читати цю перлину сучасної української літератури мені було досить важко. Галичинські діалектизми прикрашали її як перенасичений декор, то було екзотично, але занадто, як на мій смак, навіть губилась нитка розповіді. Хтось любить роккоко та барокко, мені до смаку стриманий классицизм, але не можу не віддати належне - текст гарний.

Щодо ідеї, то вона теж справила на мене враження: показати невід'ємність, сплетенність двох різних дівчат, неможливість існування одне без одної. Ще з малечку обидві дівчинки осиротіли - у пожежі загибли їхні матері, а у Стефи ще й батько. Доктор Ангер бере до свого дому Стефанію, осиротілу дочку своєї прислуги, і віховує її наче свою доньку разом з рідною дочкою Аделею.

Стефа знає своє місце й не чурається його - вона розуміє, що все ж таки прислуга. Але…

Я купила эту книгу где-то через пару месяцев после её выхода, желая, так сказать, поддержать отечественного производителя, но, как это часто у меня бывает, добралась до неё только сейчас. Признаться, начиная читать эту книгу, я довольно сильно опасалась, что буду разочарована: всё-таки украинская литература никогда не входила в личный топ моих вкусов и интересов. Но роман Софии Андрухович удивил меня в приятном смысле, так что, в конечном счете, я очень рада, что наконец познакомилась с этим произведением.

Роман посвящен описанию судеб двух девушек – Стефании Чорненько, главной героини книги, от лица которой ведется повествование, и Адели Ангер, её госпожи/подруги/сестры. Нужную категорию взаимоотношений автор ненавязчиво предлагает читателю определить самостоятельно, поскольку героини,…

Це історія життя Стефи, простої дівчини, служниці в домі скульптора Петра і його дружини Аделі, доньки лікаря. А ще це історія дружби дівчини з простого люду і панянки. Стефа і Аделя виросли разом. Їхні матері загинули в один день під час пожежі, і лікар забрав доньку прислуги до себе, і ростив їі разом зі своєю донькою. Їх відносини - то повна незрозумілість, можна сказати токсичність. Вони не можуть одна без одної, а коли разом, то повітря елетризується, напруженість стає майже доторканою. Їхні життя сплетені в одне ціле. І навіть вийшовши заміж, Аделя не може без своєї Стефи. Так, одна капризна пані, а інша просто служниця, яка повинна знати своє місце. Але не так все просто.

Стефа розказує нам своє бачення ситуації, в якій вони всі опинилися. Через неї ми пізнаємо Петра, Аделю, їхні…

Дуже сподобалась ця книга,я багато чула про неї, але не було нагоди її почитати. А завдяки грі отримала задоволення від читання! Моя оцінка 9/10