Я (Романтика)

Эта новелла идет по школьной программе ,которая мне совсем не нравится. Также она есть в ЗНО ,поэтому я прочитала ее .

Сюжет .История повествует о событиях революции ,чекистах  .На мой взгляд, это скорее рассказ, чем новелла ,потому что ,конец - предсказуемый .

Герои .Это театр одного актера .Главный герой не вызвал никаких эмоций. Второстепенные герои даже не картонки ,а просто декорации .

Язык .Написано легко ,но я не люблю повествование в настоящем времени и от первого лица .

Мне понравилась главная дилема - что выбрать мать или верность родине? Очень интересная тема ,но автор не смог ее как следует раскрыть .

Кому рекомендую прочитать .Украинским одиннадцатикла́ссникам, которые будут сдавать ЗНО.

Кому не рекомендую прочитать .Всем остальным.

Это произведение идёт по школьной программе, которая мне не очень нравится. Мне вообще кажется, что нет человека который любил хоть большую часть школьной программы. И если бы ее не было в ЗНО, я бы никогда не встретилась с этой новеллой. Я не очень люблю истории о военном времени и о чекистах и опять же дело в моем чувстве справедливости о котором в те годы, кажется никто не слышал. Мне совершенно не понравился главный герой. Радует только то, что его за все, что он сделал, хоть немного мучает совесть. Правда под конец я все же надеялась на то, что он одумается, что разум и чувство сострадания возьмёт вверх. Но нет же. Только задуматься, как тогда люди были ослеплены каким-то непонятным долгом перед родиной. Какая цена тогда была жизни человека, если превыше ее стояла идея государства.…

История повествует о событиях революции и переход в фанатизм. Жестокая и сложная тема, как по мне.

Легко читается слог автора, но тема просто ужасная. Кошмары, что происходят в этой новелле заставляют почувствовать отвращение и неприязнь к людям. Особенно отвратительная концовка. Действия персонажа настолько поразили, что появилась ненависть к нему. Сюжет интересный, да. Методы, что используют люди - просто невыносимо читать об этом. Много смертей, которые делают наши, человеческие, руки. Вся надежда была в главном герое, но неожиданно его решение просто всё перечеркнуло. Идея достаточно хорошая, подана так же на высоте, но сама тема... Не могу о таком читать. Это ужасно.

Новелле поставила 3/5. Не могу читать о исторических фактах и событиях, где происходят убийства за просто так, уж…

Читаю цю новелу втретє, і, здається, тепер, коли мені за 30, я нарешті морально "доросла" до цієї болючої теми. А може, ще через десяток років цей твір іще більш буде мені зрозумілий? Вкотре замислююсь, як її можуть сприйняти сучасні одинадцятикласники... Можливо, я помиляюся, і вони краще розуміють, як то - бути роздвоєним, розірваним між тим, до чого звик, і тим, до чого доводиться пристосовуватися? Це і справді страшний вибір: залишитися вірним солдатом революції, чия рука не затремтить навіть убиваючи найріднішу людину, чи все ж таки згадати, що матір, яка чекає свого "м‘ятежного сина" і завжди готова пробачити його, пожаліти та зрозуміти, - то святе. Після вибору, який робить наш герой, йому вже нікуди йти, у нього немає домівки, і ніхто вже не любить його безумовною любов’ю, якої…

Я повертаюсь і дивлюсь туди, і тоді раптом згадую, що шість на моїй совісті. ...Шість на моїй совісті? Ні, це неправда. Шість сотень, шість тисяч, шість мільйонів —тьма на моїй совісті!!!

Читать на украинском я сподобился с одной стороны из-за своих научных интересов, с другой после очередного визита туда, в-третьих, из-за того, как в этом языке может быть показано противоречие модернизма и природы. Природы языка, а не коров, лугов, закатов и секса с пастушками. Письменный украинский тут насквозь пропитан временем написания - в городе, занятом коммунарами под трибунал попадает общество теософов и монашки, агитирующие против красных. Скоро подступят враги, и телефон с отчетами о их продвижения разрывается как шрапнели на полях. Авторское-Я тужится расчертить этические дилеммы, но после…

Новела "Я (Романтика)" всеохопна, вражаюча, незрівнянна з жодним іншим текстом, особлива. Її треба навчитися читати і розуміти. Новела про "Я" і його стосунки з самим собою. Усі інші герої - мати, Андрюша, доктор Тагабат, дегенерат - це лише віддзеркалення його душі. Мати - добро, яке ще живе в ньому, Андрюша - дитяча наївність, Тагабат - інтелект, дегенерат - те, чим він зрештою став, - ніщо, порожнеча, що прямує в нікуди. Текст закликає нас бути людяними, пам'ятати, що жодна ідея не може бути вище моральних законів. "Я" у новелі Миколи Хвильового ламається тільки тоді, коли знищує залишки людяності в собі. Логічно, що і всі герої одразу зникають. На сцені серед пустки залишається тільки дегенерат. Є речі, з якими не жартують, це яскраво доводить згаданий текст.

Хвылевой пишет хорошо. Даже очень. Порой загибает так, что прям сладко на душе становится. Хочется еще. Больше. История раздвоения личности, болезненного разрыва между совестью и долгом. Между правильно и надо. А кому надо? Зачем? Неужели идеология важнее собственной матери? Родина скажет - да. А люди заклюют. Сам себя съешь же, не сейчас, так позже. В короткой повести ясно выражается протест органам власти. Интересно, услышали ли его.

Дуже психологічно насичена новела .Я прочитав її за годину,але не зрозумів,що в ній так подобається іншим.Так,тема дуже сумна,але мені так не здалося,я навіть не зміг розчулитися.Ну вбив він свою матір,ну і що?Він просто фанатик з совістю,на мою думку...Можливо я не зміг зрозуміти,бо це не мій жанр чи я просто "нетямущий"...Оцінку я поставив нейтральну,бо я нічого не відчув прочитавши,але іншим сподобалось,можливо через років 5 я зможу перечитавши щось відчути... Мені 17...

Він будує краще майбутнє для своєї України і водночас розстрілює її. Душа ж його не просто роздвоєна. Фанатизм її четвертував. І кожна грань душі Я нагадує шматок кольорової смальти, що тьмяніє на сонці, а можливо, хотів би сяяти... Глуха канонада, постріли, м'ята... Десь там блищать сині озера загірної комуни... На узліссі (ще з правслов' янських часів - утілення місця, де панують духи зла) він вбиває частину своєї душі... М. ХВИЛЬОВИЙ, він ніколи не був чекістом, не розстрілювали рідну матір. Та він чудово знав: український комуніст- це смертельний біполярний розлад, тому й питав: "Невже я зайвий чоловік тому, що безумно люблю Україну?" І якщо його головний герой Україну таки розстріляв, то Хвильовий цього зробити не зміг-пішов зі світу на зло всім... Ця новела не має собі рівних у…