Теплі історії до шоколаду

Такі добрі і світлі книги зцілюють і відганяють темряву у душі. Надихають жити, і показують життя у тих яскравих барвах в якому воно може бути. Велика подяка авторці за те, що вона ділиться своїм теплом через книги.

Очень теплый, уютный, шоколадный сборник рассказов про жизнь разных людей, любовь, дружбу, путешествия, поиски, домашнюю выпечку, музыку, книги, множество мелочей и больших перемен. В каждой истории можно увидеть себя - абсолютно в каждой. Только в одной тебя очень-очень много, а в другой - совсем чуть-чуть. Во время чтения, и спустя долгое время после него, меня не покидало чувство тепла и уюта, а на языке чувствовался вкус шоколада. Истории читались неспешно, хотелось растянуть сборик на весь год, к слову, не стоит читать сразу много, т.к. может возникнуть передозировка сладкого. Рассказы лучше всего читать в холодные, осенние/зимние дни, или возможно просто дождливые дни весны и лета, и обязательно, когда холодно на душе.

“Теплі історії до шоколаду" молодой украинской писательницы Надежды Гербиш мало чем отличаются от ее же кофейных историй. Это снова небольшие зарисовки, полные солнца, счастья и разнообразных вкусных ароматов. Совершенно незамысловатые, но, тем не менее, изящные и атмосферные. Книга, которую хочется читать, когда на улице идет дождь. Книга, которой можно побаловать себя в перерывах между произведениями серьезными и фундаментальными.

В “Подорожнiх замальовках iз шоколадних мiст” автор приглашает нас прогуляться по улицам Праги и Будапешта, Люблина и Варшавы, Лондона и Стамбула. И в каждый город Надежда приезжает, предвкушая приключения и чудеса. И чудеса действительно будут. Маленькие и бытовые, из тех, которые так щедро дарят нам неравнодушные люди. А вот приключения, увы, не случатся.…

Я захотіла поїхати у Львів, попити смачної кави і купити якусь новеньку книжечку.

..вибігати, де заманеться, звертати в будь-яку вуличку, заходити в першу-ліпшу кав'ярню чи книжкову крамницю й просто бути щасливою.

Насправді це ж так легко. Радіти дрібничкам, посміхатися і бачити у всьому щось хороше.

Я вчуся бачити радість і красу там, де інші бачать лиш незгоди й труднощі.

Книга дуже легка в прочитанні. На одному подиху, за чашкою кави з шоколадом або круасаном.

Всё-таки что ни говори, а зарисовки Надежды Гербиш прелестны. И вот точно что хюгге... западноукраинское такое хюгге. И очень приятна вся эта атмосфера путешествий, поездов, чужих, но всё равно чем-то близких и уютных городов, желания делать подарки (не всегда материальные) близким и даже не слишком близким людям, веры в чудеса и веры в Бога (да, Гербиш из тех писателей, в книгах которых религия не только не вызывает у меня отторжения, но, наоборот, импонирует), маленьких уютных кофеен, чайных и магазинчиков с сувенирами в родных местах и за границей, тёплых шарфов, пальцев, согретых о бумажные стаканчики с горячим чаем или кофе, разламываемых на кусочки плиток шоколада, захваченных с собой на прогулку в холодный день термосов с чем-то горячим и душистым... Ну, я же говорю, хюгге. Вроде…

Надійку Гербіш читала моя мама і вже давно радила її як легке чтиво, тому коли подруга запропонувала дати почитати, я одразу погодилась. Вся книжка – суцільний солодкий рецепт від осінньої депресії, меланхолії та нудьги. Особливо сподобалися правила життя в останньому оповіданні. Сама часто такі складаю. Оповідання короткі, як ковтки гарячого шоколаду, але й трохи приторні. Я вірю, що автор – щира людина з християнською любов'ю до людей, що вона, як дитина, милується всім довкола: містами, напоями, близькими людьми. І розумію, що так було задумано – написати щось світле, залишити всі негаразди за лаштунками. Але такі солодощі дуже швидко набридають. І це не тому, що я фанат кривавих триллерів. Просто люблю правду. У 12 років я теж писала такі оповідання, бо вірила в казкових єдинорогів.…

Дуже позитивна й тепла книга. Мені здається, її можна розгорнути на будь-якій сторінці і починати читати. Так, тут майже немає ніякого сюжету, але з неї струменіє надзвичайно яскраве світло, що просто неможливо відірватися від читання. Вона заспокоює і підіймає настрій, додає сил жити далі, а також вона дуже мотивуюча.

Це просто книга, яку потрібно прочитати, якщо хочеш позбутися поганого настрою або вийти з депресії.

Тільки-но я ввечері дочитала Теплі історії до кави - Надійка Гербіш і пообіцяла собі купити наступну книжку Надійки з теплими історіями, як зранку подруга подарувала мені Теплі історії до шоколаду. І як після цього не вірити в дива і людей? (а саме в це і віриться після прочитання таких книжок)

Як добре, що ми наперед не знаємо, що з нами буде далі. А то своїм невірством ще би зіпсували зародження див. Надійка Гербіш «Теплі історіі до шоколаду»

Саме так! А особливо мені сподобалися "101 щаслива намистинка", які перечитую, щоб запам'ятати і неодмінно виконувати щодня! В захваті від Надійки, її історій, її блогу (який я також почала читати). Такими книжками хочется ділитися, дарувати рідним. Бо це так чудово, подарувавши її, почути "Ти чарівниця!".

" Я вчуся бачити радість і красу там, де інші бачать лише невзгоди і труднощі."

Знаете, в начале Х!Х века горячий шоколад продавался в аптеках как средство для придания сил и бодрости. Истории Н. Гербиш тоже следовало бы продавать в больничных аптеках как средство для светлых добрых улыбок. Это не философские талмуды, не драматические сценарии, не хитрые сюжеты в стиле фэнтези; это маленькие жемчужинки повседневности, встреча с хорошими людьми из соседних квартир, мягкие и такие знакомые мысли и эмоции. "Тёплые истории к шоколаду" созданы, чтобы напомнить нам о ежедневных почти чудесах, об умении жить и останавливать убивающую человечность суету. Это милые сказки для взрослых людей.