Момент

Момент... Момент кохання. Що може бути драматичніше за вимушену розлуку, за усвідомлення того, що почуття не має майбутнього, і потрібно ось тут, саме в цей момент розійтися в різні боки? Коли наперед знаєш, що нікому з двох не стане снаги змінити життя. На перший погляд, це новела про двох революціонерів, які йдуть через кордон, і їхній страх наростає, доходить до кульмінації, і поруч зі страхом смерті виникає інстинкт збереження життя, його продовження. Хочеться, як увесь лісовий світ навколо, знаходити пару, виводити потомство й радіти життю безтурботно, як метелики. Але є такі метелики, які помирають у коханні. Саме про них говорить нам Муся, яку всі (може, як і сам автор) чомусь бачать екзальтованою і романтичною, а мені вона здається реалісткою, що добре знає, коли треба…

Ранок, коли я почав читати «Момент», мені здається, ознаменувався прекрасними емоціями, рідною мовою, сюжетом і чарівною погодою. Ніби все схиляло для кращого читання й отримання насолоди від цього маленького оповідання. Цей яскравий твір нагадує особисто мені кращу в традиціях літературну боротьбу проти буденного, як каже Муся, «пошлого». І це дійсно твір, та що там, витвір світового мистецтва, син, народжений генієм.

Разом з тим оповідання підвладне своєму часу. Вона має жорстокі й незграбні пейзажі. Воно – ціла трагедія на 16 сторінок. Мені зараз важко виражати свої емоції на папері, бо надто їх багато і надто вони незрозумілі. Прямо зараз з усією впевненістю я можу сказати, що В. Винниченко написав геніальне оповідання. Таке тепле, таке приємне, таке рідне для кожного і таке…

Щастя - момент. Далі вже буденщина, пошлість. Я знаю вже. Саме найбільше щастя буде мізерним в порівнянні з цим. Значить, зовсім не буде. Так мені здається, так я зараз чую отут...

Така зворушлива історія швидкої закоханості двох нещасних людей. Вони обидва змушені ховатися, втікати, але вони не можуть не любити. Їх душі не мертві! Ця маленька історія навчає, що в житті бувають різні обставини, які можуть підштовхнути людей до неправильних вчинків, але ми не маємо права їх засуджувати, поки не подивимося на ситуацію їхніми очима, поки не пройдемо їхній шлях. Адже звинувачувати просто, а спробувати зрозуміти іноді буває занадто складно для нас... А іноді, щоб відчути, достатньо лише одного моменту...

А ведь действительно,счастье никогда не длится долго.Это какие-то моменты,оставляющие на долгие годы послевкусие.Это момент,который остается в памяти навсегда.Мы всегда стремимся к счастью,ждем его.Ждем эти секунды,стремимся продлить его как только можно . Главные герои новеллы понимали,что их любовь- всего момент.С годами она превратится в обыденность. Они не хотели этого.По-этому на этой счастливой ноте и расстались,дабы в памяти оставить лишь тот момент их искренней любви,и не затмить его обыденностю.

Як виявилось, найкращий час прочитати цей твір – робоча заклопотаність. Поробивши всі справи на сьогодні, надивившись у вікно з робочого кабінету, я вирішив дочитати „Момент” і поцілив „в яблучко”.

Коли ти тільки і думаєш про те, що так багато треба підготувати документів, переговорити з багатьма людьми про робочі справи, забігти туди й туди... то це, либонь, найкращий час нагадати собі про „великий, прекрасний процес життя”, який пролітає повз. Згадати про не скалічений людиною бік життя допоможе твір Володимира Кириловича „Момент”.

Окинувши поглядом завалений папером робочий стіл, хочеться стати тією кузькою чи пташкою і теж поринути з головою у просте, чисте, відверте, таке могутнє життя; приєднатися до тих маленьких „протестантів проти лицемір'я старшого брата свого — людини” й не…

Момент. Что может быть короче и, в то же время, прекраснее момента? Воспоминания - это моменты. Счастливые минуты жизни - тоже. Винниченко показывает уникальную ситуацию, в которой ценность и чистота момента счастья дороже каких-то будничных, заезженных и псевдорадостных мгновеньиц. Автор умеет описать всё так, чтобы читатель прочувствовал атмосферу, ситуацию и суть. Эта новелла является одним из самых любимых моих произведений украинской литературы.