Захар Беркут

Роман з багатьма смислами - політичним, соціальним, романтичним, патріотичним, визвольним. Для мене все ж було більше політичних мотивів.

Іван Франко істинно великий писменник, який, здавалось би, просто мовою так зописав життя карпатського українського селища. І зописав як справжню маленьку демократичну країну, де існує справжня влада народу, де суспільство очолює людина, яка любить людей, яка душою боліє за своє село, і не має з того ніякого зиску. Він вміє влаштувати своє життя сам, і не зацікавлений в привілеях можновладця. А своїми односельцями не керує, а дає їм поради, напуття. Це аж ніяк не накази, а досвід, чесне життя, чиста душа, які генерують ідеї, що йдуть на користь не тільки одному селу, а й сусідам. Захар Беркут - яскравий образ українського патріота, мудреця, який дуже…

"Захар Беркут" - очередной классический украинский роман про борьбу народа с завоевателями. При этом в нем также присутствует тема классовой борьбы, предательства, необходимости сплотиться перед лицом общего врага, вечная проблема отцов и детей. В романе находиться место и для любовной истории, которая не была бы такой примечательной, если бы ее участники не находились, по воле случая, по разные стороны баррикад.

Далеко не худший представитель жанра, выгодно выигрывающий за счет ярких персонажей и прекрасного слога автора, позволяющего увидеть все как наяву.

На днях посмотрела новую экранизацию "Захар Беркут". И я мысленно вернулась в школьные годы, когда это одноименное произведение украинского поэта и писателя Ивана Франко читали в школе.

Многие жители бывшего Советского Союза если и не читали, то наверняка слышали об этом произведении. Тематика этой повести была популярна во времена Советского Союза, так как там шла речь не только о борьбе с иноземными завоевателями, но так же отражена внутренняя, так сказать классовая борьба, свободных общинников с боярами, которые представляли власть князя "на местах". Но не смотря на всю "классовость" и потриотичность, там есть то, что всегда интересно в любые времена, при любой власти, и для всех поколений, а именно: - это любовь мужчины и женщины, а если быть точной, то парня и девушки; -…

Люблю такого Франка! Звитяжні, сміливі герої, які боряться за свої ідеали. Тут є все: і нестримне кохання, й підступні противники, і воля до перемоги. Пам'ятаю, вперше прочитала "Захара Беркута" ще дитиною. Як мені тоді не сподобалося! А тепер за вуха не відірвати. Думаю, такі твори варто вивчати не раніше одинадцятого класу. Інакше діти просто не зрозуміють. Так як це трапилось з "Маленьким принцом", який сприймається, як казка. Побільше б таких творів. Чистих, незаплямованих облудними ідеями. Я за таку українську літературу.

Побачивши на полицях Книжкового клубу цю "новинку" я вирішив, що маю її прочитати, і, забігаючи наперед скажу, що я залишився задоволеним. Іван Якович майстерно зобразив відносини між простими волелюбними смердами й панами, що живуть лише для себе, а також умови життя на Червоній Русі, де люди жили поодинокими комунами на великій відстані одна від одної.

Сюжет твору мені дуже сподобався, і хоча він був якийсь казковий, усе одно було цікаво дізнатися, що вчинять кмітливі тухольці в тій чи іншій ситуації, адже проти них була нескінченна орда монголів. Також мені до вподоби мова твору, вона допомагає зануритися у події тих часів, відчути якусь давнину.

У підсумку хочу сказати, що, як на мене, твір є одним з найкращих в українській літературі, а тому — то must have.

Честно говоря я не люблю украинскую литературу, то ли в школе отбили желание ее читать, потому что было слишком много и в основном не очень хорошего, то ли я на нее обиделась (хотя при чем тут она), что так обделают мировую в школах Украины, но с детства я была на нее обижена и читала только сокращенные версии, то что было нужно чтоб хоть как-то отвечать на уроках. Здесь недавно я решила, что созрела к знакомству с национальной литературой, ведь оказалось, что русскую, английскую, французскую я знаю лучше, это тоже несправедливо как-то, но есть нюанс, у нас слишком много занудного и сверх патриотического в литературе, а мне это не интересно.

Данную повесть я выбрала к прочтению так как она недавно была экранизирована и мне захотелось перед тем как посмотреть фильм прочесть первоисточник.…

Було достатньо цікаво перечитати дану книгу в більш дорослому віці. Часу не шкода. Кожна витрачена хвилина варта того. Іде зарядка українським галицьким епосом. Все що відбувалося в цій книзі сталося майже 800 років тому. Начебто на іншій планеті, але ж ні ті самі гори й полонини, та ба, навіть, ведмеді бігають. А яка ж головна ідея? Популярна в усі часи ідея "служби іншим людям". Патріотизм родиться від бажання/власного вибору служити людям (віддавати всього себе, нічого не очікуючи взамін), а не від пропаганди ідеї, "що так має бути", нав'язаної ззовні. Захар Беркут – патріот, мудрець, старійшина, вождь, чимось нагадує іншого неймовірно відомого головного героя Франка. Але це все можуть бути пустими словами у випадку коли на кону життя рідного сина. Чи вистачить духу у Захара…

Перед виходом уже нашумілого фільму, знятого разом з (або навіть майже виключно) американцями, звісно ж, перечитала "першоджерело". На відміну від фільму, сюжет тут трохи інший, але це тема для іншого відгуку. У Франковому "Захарі Беркуті" в першу чергу відчувається його сум за тим, що громади перестали гуртуватися, кожен стоїть сам за себе і не переймається тим, що відбувається у сусідів, навіть якщо це може зачепити його особисто.

Сюжет, насправді, виглядає трохи фантастично (я відверто не дуже вірю, що навіть за щасливого збігу обставин маленький гурт селян міг би перемогти велику татарську орду). Однак, Франко на той момент не мав на меті писати історичні хроніки. Вся історія вигадана, це видно відразу, і слугує радше повчанням - у тексті дуже багато моралізаторських вставок.

Дещо…

Исторические романы и повести всегда были одними из моих фаворитов среди книг, поэтому опыт в данном сфере у меня давольно таки обширный. С этой книгой я впервые познакомилась в средней школе а затем перечитала и в более старшем возрасте. За долгие годы обучения в украинской школе мной было прочитано огромное количество всевозможных отечественных произведение, которые в большинстве своём, сугубо по моему мнению, являются довольно таки посредственными и слегка убогими.

Иван Франко, издавна облюбованный всевозможными фанатами украинской литературы и власти, всегда вызывал у меня лишь одно желание - застрелиться. И вот, из-за определенных обстоятельств я решила перечитать сие произведение и, возможно, изменить своё мнение касательно работ данного автора.

И так, главных героев у нас…