Тореадори з Васюківки

Год издания: 1984
Издательство: Радянська школа

HTML-код кнопки (для сайта/блога)
BB-код кнопки (для форума)

Теги

Описание

В книзі, яка складається із трьох повістей - "Пригоди Робінзона Кукурузо", "Незнайомець із тринадцятої квартири", "Таємниця трьох невідомих", - розповідається про веселі і захоплюючі пригоди двох друзів - Яви і Павлуші.

В 1979 році за рішенням Міжнародної ради з дитячої і юнацької літератури в зв'язку з Міжнародним роком дитини трилогія "Тореадори з Васюківки" внесена в особливий почесний список Г.-К. Андерсена, як один із визначних творів сучасної дитячої літератури.

Эти книги тоже могут вас заинтересовать

Льюис Клайв Стейплз - Лев, колдунья и платяной шкаф
Льюис Клайв Стейплз 1777 читателей 47 рецензий 13 цитат
Оскар Уайльд - Портрет Дориана Грея
Оскар Уайльд 15783 читателя 476 рецензий 3783 цитаты
Диана Уинн Джонс - Ходячий замок
Диана Уинн Джонс 3990 читателей 427 рецензий 274 цитаты

Рецензии читателей

Всеволод Нестайко - Тореадори з Васюківки


22 июня 2012 г., 13:10

Вот такенная вот книга! *большие пальцы не только на руках, но и на ногах автоматически устремляются вверх*

Книга - мороженое в жаркий день. Книга - упавший прямо с ветки тебе на покрывало спелый до медовости абрикос. Книга - малиновый куст, по которому можно просто проводить губами. Книга - свежесваренный вареник с вишнями, политый толстым слоем ледяной сметанки.

Эх! Давно мне было 11 лет! Но, к счастью, проходили они в деревне. И мне было так весело, так хорошо, когда приходила наша очередь пасти стадо коров - ведь это целый день на пастбище валяешься в траве, играешь, бегаешь, перекусываешь чем-то припасенным из дома, поглядывая иногда на коров - чтобы не полезли в чей-то огород...

И сенокос! Сенокос - это праздник. Только не сам день покоса, там детям делать нечего, еще кто острой косой заденет, а уже сушка сена. Ведь ворошить его отправлялись именно мы - надо было руками взяь каждый пук травы, пахнущей так изумительно и остро, как ничто в мире, и перевернуть сырым краем ближе к солнышку. А уж потом, через недельку, когда все высохло, надо и в копны собирать! Взрослые - те с вилами, граблями, а мы руками сбираем, собираем, а потом (копна же еще не готова, можно пока!) с разбегу взбегаем на гору из этого сена и валяемся в нем, смотрим в небо, на пролетающих над носом белых бабочек-капустянок - отдыхаем...

А еще очень хорошо было усесться на велосипед (ах, сладкое-сладкое лето, когда мне, наконец-то, стало можно брать "взрослый" велосипед, а не свой маленький "Олимпик", на котором колени уже упирались в подбородок) и лететь, лететь, лететь... Да так, чтобы ветер в ушах свистел. И велосипед - это уже не велосипед, а конь, сильный, быстрый! Ты даже разговариваешь с ним - он же живой...

И рыбалка! Конечно же, рыбалка! Надо наловить рыбы больше всех, ради этого можно вообще весь день с удочкой просидеть (спасибо деду, сделал удочку по росту). А потом гордо, никому не доверяя, сама чистишь карасей, сама жаришь и подаешь на ужин - я добыла, я умница! И какие же эти караси вкусные! До сих пор одно воспоминание об их хрустящих плавничках наполняет мой рот слюной до краев...

А за пастбищем у нас еще и железная дорога проходила ("чугунка" по-народному). И можно было бегать смотреть на поезда. Конечно, электрички - это неинтересно, но иногда же идут товарные! И в них надо обязательно посчитать вагоны! А если повезет, то будет идти поезд, перевозящий машины - новые красивые легковушки разных цветов. А ты только успевай следить за тем, как солнечные зайчики скачут на их отполированных боках и кричать: "А у меня, когда вырасту, будет вот такая вот машина!"

И вот на днях я узнала, что вернуться в это детство можно, что есть поезд, на который можно сесть, чтобы доехать до тех летних дней с коровами, карасями, сенокосами, велосипедами без кучи передач и ручного тормоза. Надо просто открыть книгу "Тореадоры из Васюковки", и вы сразу окажетесь на нужной вам станции.

Только право, какая там станция? Полустанок, обсаженный лесопосадкой. И никакого здания вокзала. Только небольшая будка на платформе - в ней сидит кассир и продает билеты. Билеты обратно. И я не буду покупать эти билеты, не сяду в поезд назад... Я еще не готова. Можно, я еще побуду здесь? Пожалуйста...

Всеволод Нестайко - Тореадори з Васюківки


16 августа 2013 г., 13:44

Ну де ви бачили, щоб люди їхали компанiєю на машинi i не спiвали? Так не буває. (В. Нестайко)

Милые мои русскоязычные друзья, не понимающие украинского, сколько же вы потеряли! Нельзя такие книги читать в переводе! Только домашний суржик - и не иначе!

Но что-то я тут разбрасываюсь восклицательными знаками =) Все, больше не буду. А если я еще до кого не донесла мысль, повторяю: эта книга - украинская до самых основ косного мозга.

...воно ото буває за таке iнодi з людьми, що з хорошого геройського хлопця робиться казна-що, бурякова гичка… I через що? Через якусь чаплю у спiдницi… Тьху!

"Гичка", "чапля" и "спiдниця" могут кого-то смутить, но поверьте - без них никак. Я вот написала про суржик, но, порывшись в цитатах, поняла, что это совершенно не так. Скорее уж просторечия, вроде "воно ото" и "ген деся там". Но и просторечия, это не совсем то...

У вас есть домашние слова? Шутки, понятные только самым близким? У меня дома это "шанишки" и "морковча". Для моих друзей было дико слышать, как я называю морковку по-корейски "морковча", но поверьте, назови я ее иначе - она бы и в половину такой вкусной не была. Вот и эта книга по-настоящему домашняя только когда "Васюківка", а не "Васюкивка", хоть по сути ничего и не изменилось.

Так или иначе, я влюблена в эту книгу с первых строк. За побег в бескрайней кукурузе; за двух бесшабашных мальчишек в селе под Киевом; за прыжок в реку с самого высокого дерева; за язык, на котором я никогда не думала, но который люблю всей душой. За ощущение бескрайней свободы. За мои собственные воспоминания.

I тiльки небо, здається, дзвенить, — нiби величезною голубою мискою мене накрито. I я пiд тiєю мискою один, мов мишеня пiд ситом, i дiваться нiкуди.
Всеволод Нестайко - Тореадори з Васюківки


28 июня 2012 г., 18:05

Ах, яка ж ностальгія)
Я виросла разом з цією книгою... Тихенько забирала її з рюкзака старшого брата, коли його не було вдома, втікала чим подалі і читала, сміючись вголос.

Вперше з другого класу і по сьогодення, по студентські роки, читаю таке дотепне, легке, веселе і... рідне серцю. Миле, ніжне, дороге. Це - книга, яку можна читати завжди, у будь-якому віці (але, все-таки, слід пам'ятати, що чари дитинства по-справжньому відкриваються лише чистим серцем)...

А ця свята фраза, яка розкриває усю сутність дитячого розуміння світу:

У нас була прекрасна, благородна iдея — провести пiд свинарником метро. Це мало бути сюрпризом. Перша лiнiя метро у — Васюкiвцi! Станцiя «Клуня» — станцiя «Крива груша». Три копiйки в один кiнець. Родичi — безплатно. З учительки арифметики — п'ять копiйок.



Нестайко винайшов машину часу - завдяки йому я можу повертатися в минуле за будь-яких обставин, залишати закладки у власному дитинстві, молодшати без хірургів і кремів...
Як же прекрасно - усвідомлювати, що Україна може гідно конкурувати зі світовими шедеврами. Саме ця книга мене в цьому переконала)

Всеволод Нестайко - Тореадори з Васюківки


23 октября 2013 г., 16:45

"Це-вещ!"

Ви думаєте тореадори водяться тільки в Іспанії? О,ви помиляєтесь. Як же ви помиляєтесь! А щоб в цьому переконались, запрошую завітати в мальовниче село Васюківка, і ви побачите, що і в Україні  вони існують. Два так точно є. От правда з биками проблема. Що є то є, брехати не буду. Вірніше, немає достойних биків. Але наші тореадори знайдуть вихід з будь-якої  ситуації.
 От і стала в пригоді  Контрибуція-Явина корова. Це вам вам не якийсь іспанський бик. Це справжнє  лихо і не тільки для тореодорів. Але давайте  про все по-порядку. 

Отже, знайомтесь: Паша і Ява- друзі- не-розлий-вода, гроза браконьєрів і шпіонів, зірки кінематографу, герої села, зокрема баби Мокрини ( то ціла історія, коли прорвало дамбу) і просто звичайні школярі. 
З цими хлопцями  завжди щось стається. Здається, їхній девіз-ні дня без пригод.
Але ж хіба вони винні, що світ такий цікавий? Що навкруги стільки ще не відкритого, не опізнаного, не вивченого? Хіба їхня в тому вина що в селі не проклали метро, сусід веде себе підозріло, а цуценя, яке вони знайшли, виявилося таким бешкетливим? Ні, то все обставини, скажу я вам. Саме ці триклятущі обставини і стали причиною того, що їх викрили по дорозі до Києва, що в Києві саме вони загубилися і відстали від групи, що.... О, цих  "що" так багато,-їх і не перерахувати. 

Як я вже казала, Паша і Ява-друзі на все життя. Але і в їхній дружбі  траплялись тріщини, та де там тріщини-цілий землетрус. А все та клята Гребенючка. Закрутила Паші голову так, що він геть на себе став не схожий. Готовий навіть на друга з кулаками, аби захистити це дівчисько. А Ява теж гордий. Ні за що в світі перший не підійде. Хоча кортить. Ой як кортить. Без Паші все не так: подвиги, пустощі, -все втратило зміст. 

А скільки всього ж було  у їхньому житті. Є що згадати. Тільки пригода в кукурудзі чого варта. Саме там, на порозі голодної смерті, в безмежному кукурудзяному полі, їхня дружба пройшла випробовування цукеркою, однією на двох. Он воно як.
А тут якась Гребенючка зі своїми  білосніжними сукенкам та дзвінким сміхом. 

Згадувати про пригоди двох відчайдухів можу довго. Але для чого? Якщо ви ще не читали, то мерщій біжіть за книжкою. Впевнена, вам сподобається історія дружби і сварки, примирення і ті неймовірності, які завжди трапляються з нашими двома героями. Історія з присмаком дитинства-хто здатен від такого відмовитись?

17/25

Всеволод Нестайко - Тореадори з Васюківки
написала рецензию на книгу
Всеволод НестайкоТореадори з Васюківки


7 ноября 2011 г., 18:53

Неймовірна книга! Просто фантастична! Така жива і весела!
Читаючи, я уявляла себе поряд з головними героями, переживала з ними усі пригоди.....
Ця книга може дійсно підняти настрій, коли на дворі похмура погода, вона розвеселить кожного...
Раджу прочитати :))

Всеволод Нестайко - Тореадори з Васюківки
написала рецензию на книгу
Всеволод НестайкоТореадори з Васюківки


22 мая 2012 г., 11:34

...Книга из разряда "Читать В Любом Возрасте" - позитивная, добрая, веселая, поднимающая настроение. Нестайко сумел настолько живо воссоздать все приключения двух озорных школьников, что читая их, чувствуеш себя невидимым другом мальчишек и незримым участником всех их проделок.
А сколько там "перлов" - хохотала до упаду!!! Любимый колоритный украинский язык:


- От знайдибiда, авантюрист шмаркатий! Ванькоо-о! Вилазь зараз же! Бо такого втру маку - тиждень чухатимешся! Вилазь, чуєш!



- Вони ще менi умови ставлять, вишкварки! Ану вилазьте!



- Кiнчайте, шминдрики, i йдiть учити вроки, екзамент на носi.


...и это только начало ))) А еще там море уморительных ситуаций, диалогов и сцен!
Ну вот есть у человека дар писать детские тире "вневозрастные" книги, просто поразительно!!! Талантище )))

Всеволод Нестайко - Тореадори з Васюківки


22 июля 2012 г., 18:56

Она огромна.
- Ею можно чудесно грохнуть по башке Петьку-двоечника с передней парты.
- Можно подпереть ножку качающегося вентилятора или оконную раму.
- Ею даже можно полчасика поддерживать костёр на рыбалке.

Но лучше её все-таки прочитать! И прости Господи меня за вышеперечисленные мысли :)

На самом деле книга искромётна и тепла. В ней вы встретите множество позитивных людей, которые сразу покажутся вам членами вашей семьи. Ребята-сорванцы, девчонки-отличницы, бабушки-дедушки, рыбаки-охотники-завклубами-главсельсоветами, ну СПЛОШНОЙ "ЕРАЛАШ"! Только лучше, потому что в "Ералаше" не было глубины, а тут есть.

Книга написана в 1960-70-х и заставляет задуматься о том, как жилось освоившейся после войны и, в принципе, процветающей украинской глубинке. Хорошо жилось. И можно сделать вывод, что все были счастливы. Хотя, можно ли делать такой вывод по детской книге?..

И вправду, у героев всё хорошо:
- и в Киев их, 13-летник пацанов из деревни, возят;
- и на метро они разъезжают;
- и хор, и кино, и театр местный у них есть;
- и на рыбалку бегай-не-хочу;
- и мороженное, и конфеты уже продаются во всех магазинах;
- и фотоаппарат уже придумали, и свистнуть его у старшего товарища можно.

РАЗДОЛЬЕ!

А вообще, что это я о матерьяльном?!

Книга-то о дружбе! Почитайте про этих двух ребятишек, которые так напоминают ДВУХ мушкетёров))
Для радости почитайте! И будет вам счастье! И будете их ещё долго вспоминать!

ЗУБ ДАЮ!)

Всеволод Нестайко - Тореадори з Васюківки
написала рецензию на книгу
Всеволод НестайкоТореадори з Васюківки


20 августа 2012 г., 19:46

Це чудова книга від якої важко було відірватись. В дитинстві випадково віднайшла Тереодорів в бабусіному сараї, закинуту серед мотлоху. І пригадала, що мама колись переповідала веселі історії з неї. Саме ці перекази і врятували книжку від поїдання мишами, а пізніше я теж читала її із захопленням і досі вважаю однією з найкращих прочитаних книг. Цікаві пригоди та хороший гумор. Саме те, що треба для молодшого та середнього шкільного віку.
Рекомендую не пошкодуєте!

Всеволод Нестайко - Тореадори з Васюківки
написала рецензию на книгу
Всеволод НестайкоТореадори з Васюківки


9 августа 2012 г., 19:31

Написать мрачную и грустную книгу сможет любой авторишко - что стоит насочинять небольшой томик какой-нибудь порнографической чернухи, надергав идей с "чужих огородов"? Да ничего не стоит. А вот для того, чтобы сочинить произведение действительно веселое и смешное, нужен талант, а это не всякому дано.

Всеволод Нестайко, если мерять этой меркой, чрезвычайно одаренный автор.

Всеволод Нестайко - Тореадори з Васюківки


29 июня 2012 г., 14:18

Перегортаючи останню сторінку історії, на моєму обличчі сяяла посмішка. Така дитяча, наївна і щира, як сама книжка. Посмішка не сходила лиця ще й дві години "після". Наче повернулась в країну свого дитинства. До бабусі, в село, де щоліта проходили "воєнні дії", де витівки буйної дитячої фантазії завжди будуть найгеніальнішими, повітря буде завжди найп'янкішим, молоко найсолодшим, а друзі найвірнішими.

Всеволод Нестайко - людина геніальна. Так захопливо, я не читала ще жодної книжки. Щира, проста і зрозуміла кожному дитячому серцю мова автора, захопливі герої, авантюрні пригоди, справжній український гумор, смішний аж до сліз і кольок в животі. Том Сойєр і Гекльберрі Фінн відпочивають, в порівнянні з Васюківськими тореадорами - Явою і Павлушею.

Попри всю комічність та несерйозність твору читати його я раджу не лише дітям, якщо для дітей - це весела повість про витівки і пригоди двох їх ровесників то для дорослих - ностальгічна подорож в дитинство та унікальна можливість проаналізувати життя дітей доби союзу з життям сучасним. Хоча об’єм книги достатньо великий – три повісті, кожна зі своєю сюжетною лінією та особливостями, книга читається надзвичайно швидко, а під кінець просто не хочеться, щоб вона закінчувалася – настільки зживаєшся з героями і проникаєшся їх пригодами та переживаннями.

Уся палітра дитинства в вас в руках: витівки, екзамени, перша любов, сварка друзів і таке очікуване примирення. Всеволод Нестайко – справжній чарівник української літератури, здається попри свій вік він ще залишається дитиною, якщо спроможний писати такі щирі твори. Якщо хочете знову потрапити в дивовижний світ дитинства – обов’язково прочитайте цей чудовий твір найвідомішого українського казкаря.

Моєму захопленю немає меж. Якби було ще 5 зірочок, я б поставила 10. Обов'язково куплю книжку і подарую її своєму племіннику.

Все рецензии читателей...