Ірена Старостіна — об авторе

Предложить изменения

Інколи дивуєшся бажанню людей робити щось "під когось". Дивуєшся з інфантильності дорослої людини. Бо поза 20 років - це вже, погодьтеся, доросле життя. Але найбільше я дивуюся видавництву, яке не просто захотіло це друканути, а ще й обрало якимось там шедевром року... ЗА ЩО??? За стягнуту з нету фігню про оргазм свиней і дельфінів? За безідейність кожного рядка? Читючи оті її "шедеври", складлося враження, що авторка - це суцільний комплекс. Такою вже вона себе предствила самовпевненою та закоханою в себе. Як можна кричати про власну думку і якісь погляди на життя, про якісь смаки в музиці, якщо ти цитуєш Брітні Спірз? Зрештою, те, як поп-принцесу висміяли, свідчить лише про те, що сама Ірена до сих пір таємно слухає в плеєрі щось на кшталт "Упс, ай дит ит еґєн" чи "Хіт мі бейбі уан…

Яке безглуздя. Прочитавши анотацію на зворотному боці книги, очікувала щось таке іронічне колоритне ненапряжне, як у Сняданко. але куди ж там. не розумію, на кого взагалі ця книга орієнтована. цей несмак не можна давати в руки молоді. мене нудило від кожного рядка. початок ще давав якусь надію на веселе читання, але чим далі... скільки ж було років самій Ірені, коли вона писала свій "шедевр". у 20 років мислити такими категоріями вже якось не пасує. загалом, нічого цінного в цій книзі не знайшла. і за що тільки вручили нагороду "Молодіжний міський роман"? за згадки про лесбійську любов, самогубства і героїв, які безвилазно сидять в Інтернеті? ні, я проти такої молоді!